Перезапуск : Обличчя?
II - Коли це почалося? або Душі, милі, душі
Скільки ще це буде тривати.
Та сама пісня, а вже після...
(Він та усі вони бачать її. Скло сяє, але тепер там виділяється вм'ятина, але от... Новорічне плаття перетворяється на щось інше, щось шалене, божевільне.)
Щось було не так, усвідомлення прийшло надо пізно.
Гарві війшов до хати у кривавих штанях та куртці. Дім був порожнім, на щастя килима не було. Гарві замислився про Стейсі, стряхуючи зерна плюща та кукурудзи він схопився за голову. Біль....
Це біль...знову, неначе його хтось не просто катував, а різав. Але тож не насправді, треба лише не хвилюватися.
Коли містер Гарві доповз до дверей та відкрив їх, він згадав. Ті слова, останні слова, які він сказав Сюзі Селмон:
- Сюзі, я хочу щоб ти дещо запам'ятала. Знаєш, що головне?
Вона була не надто кмітлива. А він ще не розумів на що себе прирікає :
- Не треба тривожитися. Бо Ввічливість - ознака доброти. Напервно ввічливість його й вб'є.
Подумки він повернувся до тієї миті, коли неминуче прирік Сюзі на смерть.
Пройшла година, дві... А потім, все почалося наново. Його тіло відмовило.
З початку Джордж Гарві ледь-ледь допозм до порога, коли він-таки розліпив очиська... То був не надто шокований, але він й справді злякався, то були діти. Десятки дітей, яких прикликала Сьюзі. Душі та душі...Людські душі, ті які він забрав.
#952 в Фантастика
#146 в Антиутопія
#484 в Фанфік
Відредаговано: 20.12.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
