"Йди!" - тихий пронизуючий шепіт пронісся крізь думки людського розума.
Дівчина, змарнувала хвилину, але все ж підкорилася.
Було ще дещо...
Вона якраз проходила поряд з Пітером Паркером, котрий спитав :
- Вам допомогти, мем ?
Минаючи й не звернувши ніякої уваги на Павука, вона зустріла його ударом у ніс. Все сталося протягом хвилини. Хапаючись за пошкоджений ніс хлопець швидко затих. Вже біля виходу поглянувши знизу прямісінько вгору на лікаря котрий кивнув їй, довгонога поспішно вийшла з музею, відразу зникши з уваги. Не втримавшись Павучок все ж пробурмотів :
- Агресивна вона у Вас!
Не чекаючи нічого надприродного, хлопеня й не одразу помітило, як фігура Майкла Морбіуса буквально почала розростатися вгору.
- Я гадаю, це і є твоя проблема?
Захекавшись, Стерв'ятник нічого не відповів.
Вирівнявшись й вже займаючи бойову позицію доброзичливий сусід почав говорити :
- Я взагалі-то...
Невидимим рухом пальців заціпивши павутиною стіл, він швирнув частину вперед. Разом з ракетками, битками й невеликою вазою з м'ячиками в жахливу тінь.
Зупинивши усі предмети підняттям рук угору, вампір піймав на льоту яскраво-червоний м'ячик та метнув його у потилицю Павука.
Поки Паркер щось шепотів, Живий упир схилив голову.
Піднявшись, Едріан Тумс сказав :
- Це найменша неприємність, в мене на хвості Стрендж.