Розділ 32. Горобець

В пологовому народжувала жінка. Пологи були важкі, здавалось вона не хотіла не лише народжувати, а і жити взагалі. 
Весь період вагітності вона уникала показуватись лікарям і вже коли почались перейми люди на зупинці, де її прихопило викликали швидку. 
Жінка кричала, просила її вбити й припинити її муки, але лікарі були зосереджені на дітях. Жінка сама того не знаючи виношувала двійню. 
Варто було розродитись першою дитиною, як вона втратила свідомість. Лікар багатомовно подивився на акушерку, яка допомагала йому. Вона швидко схопила новонародженого хлопчика і на ходу його загортаючи вибігла в сусідню з операційною кімнату. Вже тут роздався перший плач дитини. 
Швидко оглянувши та обробивши малого, вона знову закутала його і побігла до VIP палати лікарні. Тут її радо зустріла молода жінка з великим животом. 
- Нарешті! - вигукнула вона. - На мене вже з подивом всі породіллі дивляться.
Легко зіскочивши з ліжка вона витягнула з-під халата пристебнутий живіт і байдуже кинувши його на стілець вхопила дитину з рук акушерки. З крісла біля стіни піднявся чоловік, який весь цей час мовчав. Діставши пухкий конверт з барсетки він тицьнув його акушерці та втративши до неї будь-який інтерес підійшов до дружини. 
- Тепер у нас є син. - ніжно посміхнувся до коханої.
У Аслана, кримінального авторитета, який тримав у страху ціле місто, нарешті з'явився спадкоємець.

Хлопчик ріс в любові. Жінка, яка досі не змогла народити своєму владному чоловіку дитини, плекала хлопчика з усією любов'ю на яку була спроможна. Сергійко ріс активним і допитливим, а батьки тільки ще більше заохочували його цікавість. 
Можливо за таке ставлення до нерідної дитини, Бог нарешті послав їм власну. Коли Сергійку виповнилось два з половиною роки у нього народилась сестричка Аврора. 
Маленька дівчинка була схожа на янголятко, чим невимовно нагадувала рідну сестру Сергійка, про існування якої той навіть не здогадувався, як і про те, що своїм батькам він не рідний. 
Роки йшли, хлопчик досягав висот у всьому, за що брався. Батьки пишались ним і ставили у приклад сестрі, яка наслідуючи брата також прагнула до вершин. 
По закінченні школи обох дітей відправили за кордон здобувати вищу освіту. 
Сергійко за покликом серця і невідомого передчуття необхідності зайнявся програмуванням, сестра ж обрала інший напрям, але вчились вони в одному закладі. 
Коли Сергій отримав диплом, він таємно, нікого не повідомивши, повернувся додому. Радісно відчинив хвіртку сімейної заміської резиденції. За воротами його зустріла суцільна темрява. Сторожка охорони моторошно дивилася чорними проваллями вікон на хлопця. 
Здригнувшись від неприємного морозу, що пройшов шкірою, з бажанням швидше обійняти рідних і похвалитись дипломом він заскочив до будинку. 
Тиша тут здавалась ще більш непривітною за відсутності освітлення. З'явилось недобре передчуття. Він клацнув вимикачем, але світло не з'явилось.
"Де світло? Невже у нас проблеми з грошима про які я не знаю?" - здивувався про себе Сергій.
Освітивши хол будинку ліхтариком мобільного він пошкодував, що взагалі до цього додумався. Те що він побачив, у майбутньому мучило його майже щоночі в жахіттях, з яких не завжди вдавалось швидко вибратись.
Промінь ліхтарика вихопив темно бордову пляму на підлозі, яка у світлі мерехтіла як грона гранату. Куди б не діставало світло всюди були бризки, потоки крові та тіла працівників, що вірою і правдою багато років служили їх сім'ї. 
Хотілось прокинутись від жаху, але ні щипки, ні ляски по обличчю не змінили картинку. 
Від ніг Сергія йшла довга кривава смуга. Вона тягнулась до сходів. 
Біля східців лежали дві темні купи, в яких, пригледівшись Сергій впізнав своїх батьків.
Кинувшись до мами, побачив, що вона не дихала і дивилась скляним поглядом вверх. Підповзши до батька він відчув, що є пульс. 
Схопив телефон, щоб викликати швидку і поліцію, але його руку зупинили. Батько отямився. Хоча здавалось з такими ранами це неможливо.
- Тікай синку... Вони повернуться... - кров потекла з куточка рота. Батько тремтячою рукою потягнувся до шиї та вхопився за кулон, який носив не знімаючи. Вклавши його в руку Сергію продовжив. - Пробач... Біжи! 
І він як зміг відштовхнув Сергія. Хлопець втратив рівновагу і з навпочіпки впав на підлогу зриваючи з шиї батька кулон, який той вклав йому в руку. Різко підхопився і знову сів біля батька, але той вже не дихав. 
Ззовні почувся шурхіт коліс від машин, що в'їхали на подвір'я. Закривши батькові очі Сергій кинувся до сховку. 

Під будинком, ще на етапі будівництва, його батько спроєктував бункер який ззовні відкрити можна було б лише прямим влученням ракети, і то не факт. Ще й таємні тунелі, що вели з бункера далеко за межі будинку розробив. Знали про це лише вони четверо: тато, мама, Сергій і сестра. Всі інші свідки цього були ліквідовані. 
Так, батько не був святим, і скоїв багато зла, за яке, схоже, тепер і розплатився. Сергій знав, якою людиною був батько, проте для своїх близьких, попри весь бруд, що за ним тягнувся, він був майже ідеальним. 
Сергій міг зрозуміти вбивство батька, але не пробачити. А за вбивство матері, яка була чи не найсвітлішою людиною в його житті він збирався помститися якнайжорсткіше. 
Але для початку треба з'ясувати, що саме трапилось і хто в усьому винен.
Зачинившись у бункері, куди була продубльована система безпеки та спостереження, сів за перегляд відеозаписів з камер будинку. 
На перемотці батьки з обслугою ходили по дому, спілкувались, життя йшло як завжди поки в один момент світло не згасло. Камери перейшли в інфрачервоний режим. 
Тихі постріли і яскраві спалахи, що засліплювали камери продовжувались певний час і з припиненням спалахів у будинку увімкнулось світло. На підлозі лежали вбиті робітники будинку. А тато Сергія з простреленими ногами повз до комода в якому зберігалась зброя.
До нього підійшов чоловік з піднятими на лоба окулярами нічного бачення. В цій людині Сергій впізнав ворога батька з яким почались проблеми відтоді як IT компанія Дениса вийшла на світовий ринок і почала утискати всіх в місті у прагненні підім'яти під себе і кримінальний світ. Батько Сергія залишався останнім, хто протистояв амбіціям Дениса. 
...- Я викуплю у тебе весь бізнес, навіщо тобі на старості цей головний біль? - зиркнув Денис з кривою посмішкою, після того, як нахабно заперся в кабінет Аслана кількома місяцями раніше. 
Сергій в цей час спілкувався з батьком через відеозв'язок, розповідаючи про свої успіхи в навчанні. Батько був його найкращим другом і він завжди знав, що хай там що, зможе покластися на рідних.
А тепер у нього все це забрали. І хто? Якийсь недолугий вискочка, який так просто вбив людину, котра тримала все місто під собою стільки років. 
Сергій стиснув кулаки під столом згадуючи як підслухав розмову батька з Денисом. Спогад про голос того нахаби, коли він його вперше почув ще тоді зародив всередині хлопця неприємне відчуття, чи навіть передчуття невідворотного. Він намагався переконати батька перестрахуватись, але той звик, що всі його бояться і навіть думки не допускав, що хтось може ризикнути протистояти тому, у кого охорони більше ніж у президента.
- Пішов геть, шмаркач! Ще якийсь пуцьвірінок мені буде умови ставити!
Схопивши за шкірку того разу батько викинув Дениса з кабінету і наказав охороні йому пояснити, куди той поліз. Проте варто було охороні витягнути Дениса з будівлі заразом приголубивши того кілька разів об стіну і раз об підлогу, як на вулиці вже приєдналася охорона Дениса і відбила свого господаря в охорони супротивника. 
- Отже, я мав рацію, цей .... з того дня затаїв образу на батька. Але в чому мама винна?! 
Далі на відео Денис наступивши на прострелену ногу батька Сергія вдавлювавши носок в рану спитав.
- Ну що, жалкуєш тепер, що не віддав мені свій бізнес? Я і заплатити був готовий, а тепер ти просто здохнеш. І через тебе диви скільки ще людей загинуло і загине. Я знищу всіх, кого ти любиш, але ти цього вже не побачиш. 
І він вистрелив у батька.  Пролунав подвійний гуркіт. У Дениса випав пістолет з рук, а куля, що мала потрапити батьку в голову влучила десь у груди. 
Позаду Дениса на східцях стояла мати Сергія і знову прицілювалась в Дениса. 
Але не встигла знову натиснути курок, як її збив з ніг і притиснув обличчям до східців один з поплічників Дениса. 
- Дурна хвойдо! - завив хлопець. - Ти мене ранила!
Схопивши з підлоги іншою рукою пістолет Денис почав палити в жінку навіть не чекаючи, поки його робітник відійде. Але той, знаючи характер свого шефа вчасно відбіг. 
Кулі сипались градом в супроводженні дикого реву Дениса. Більшою частиною продірявивши килим на східцях, кілька куль все ж досягли цілі. Мати рвано вдихнувши скотилась зі східцв вниз і завмерла втупившись скляніючим поглядом у стелю.
- Ця прибита, мене ранила!!! - верещав хлопець і продовжував стріляти у вже мертве тіло жінки. 
Коли вся обойма була вистріляна він пнув ногою мертве тіло і побіг з дому з криком, щоб його лікаря привезли до нього. Світло в будинку знову зникло і темрява приховала сліди злочину.
Сергій вже збирався вимкнути відео як побачив рух від чорного входу. Пригледівшись у світлі ліхтаря, який виривав картини жаху, він розгледів татового молодшого брата який все життя працював його помічником. 
- Аслане, отямся. Треба рятуватись! - термосив він батька. 
Насилу відкривши очі батько втупився у брата поглядом.
- Ти врятувався... - спробував посміхнутись той.