Розділ 28.Заміна

Захід влаштований фірмою Дениса вражав своєю помпезністю. До Національного палацу мистецтв відусіль з'їжджались дорогі машини з яких виходили шикарно одягнені люди. У вестибюлі зібралось багато зірок, що лише підтверджувало високий статус заходу. А головними тут були Денис і його дружина. 
Всі прагнули привітатись з ними й навколо пари утворилось щільне коло людей.
Денис посміхався всім своєю зверхньою посмішкою і насолоджувався захопленими поглядами співрозмовників. 
Дружина хлопця стояла поряд і рожевооким поглядом весело оглядала натовп. Здавалось, що тут вона королева, а всі навколо, навіть її чоловік всього лише обслуга. 
Єдиними хто відрізнявся від підлесної юрби, було двоє шикарно одягнених людей, що стояли осторонь відвернувшись до стіни. 
Коли погляд рожевоокої Асі наштовхнувся на цю парочку, щось в ній змінилось. Тверда самовпевненість і удавана веселість з якими вона вітала публіку змінились на жагучу зацікавленість. 
В цей момент її ззаду штовхнули. Горобець, що протискався крізь натовп до керівника вистрілив з нього як корок і зупинитись зміг лише наштовхнувшись на Асю з Денисом. 
- Перепрошаю, одначе вже все  приготовано. Коли починати?
Денис скривився як завжди робив, коли чув говір Горобця.
- Дивись куди ідеш! Зовсім сліпий? - сердито зашипів на хлопця. Потім звичайним голосом продовжив: - Якщо готово, кличте всіх в залу. А ми зараз прийдемо. Схопивши Асю за руку, Денис потяг її в невідомому напрямку. Дівчина не противилась. Навіть попри те, що Денис йшов попереду, здавалось, що керманич в цій парі саме Ася. 
Коли вони зникли за найближчим поворотом, публіка повільно потягнулась до концертної зали слідуючи запрошенням співробітників займати свої місця. 
Лише двоє людей перерізали натовп, як акула хвилю, прямуючи за парою, що зникла.
- Навіщо ми сюди прийшли? - спитав Денис, коли затягнув Асю у приміщення схоже на гримерку, яка певний час не використовувалась. 
Дівчина загадково посміхнулась.
- Зараз сам побачиш. І притримай свій невдоволений тон. Чи я маю нагадати, де твоє місце? - відповіла Ася загрозливо наблизившись до свого чоловіка.
Денис зжався у спробі займати якомога менше місця і шалено захитав головою.
- От і молодець. Гарний хлопчик. 
Відчинились двері й на порозі з'явились двоє загримованих людей.  Під перукою,  окулярами та штучними вусами з бородою, один був схожий на Бориса. Інша ж у відвертій довгій сукні з глибоким вирізом на грудях нагадувала чимось саму Асю, але наліпний довгий прямий ніс, густий макіяж зі smoky eyes і яскраво чорне волосся змінювали візитерку до невпізнанності.
- Щось ви забарились з візитом почала рожевоока Ася. Я вас вже кілька тижнів з нетерпінням чекаю. 
- Звідки ти знала, що ми прийдемо? - спитала загримована Ася.
- Об'єднання свідомостей дає свої переваги. Проте недоліків у цього, як на мене, більше. 
- Ти про що?
- Не важливо. То коли підемо витягувати з мене свідомість Ігоря, який себе вважає антивірусом? - запитала рожевоока і скривилася як від головного болю. - І швидше, бо він мене вже дістав своїми спробами взяти верх і відокремитись. 
- Але в планах було спочатку перемістити тебе назад у мене, а потім відвезти тіло зі свідомістю Антивірусу.... Почекай. Ти сказала Антивірус це Ігор? Сина Михи звати Ігорем, так само як мого хлопця?
- Не зовсім. Син Михи і твій хлопець це одна людина, якщо ти досі не зрозуміла. Хм, ніколи не думала, що я настільки недалека, але зі сторони все стає очевидніше. І переміщатись назад у тебе я не збираюсь. Я не можу покинути це тіло...- не договорила рожевоока Ася, як її перебила справжня. 
- Давай я тебе торкнусь і ти зможеш переміститись. Миха сказав, що повернути мій дублікат свідомості можна без проблем, лише торкнувшись тіла в якому ти зараз. - і справжня Ася зробила крок до іншої простягаючи руку.
Але в цей момент дорогу їй перегородив Денис відштовхнувши в руки Борі, який весь цей час стояв мовчки біля дверей. 
- Не смій мене торкатись! Я сказала, що не збираюсь повертатись у своє тіло. Свідомість тіла в якому я зараз знаходжусь не виживе без іншої свідомості. Я не дозволю їй померти тільки тому, що тобі так захотілось. Денис не підпустить тебе до мене. Але я прагну спекатись свідомості Ігоря. Тому ми зараз поїдемо з вами куди скажеш. Але навіть не мрій мене повернути.
- Ти поводишся інакше ніж я. Як таке можливо, якщо ми одна і та сама особистість? - здивовано спитала справжня Ася обережно виплутуючись з рук Бориса. 
- Повитягай банани з вух - обурилась рожевоока. - Я не ти, я злиття трьох різних свідомостей в одну. Ще й четверту зовнішню свідомість доводиться контролювати. І повір, це досить непросто. Тож я - це далеко не ти. То може вже підемо? Рухайся. 
Справжня Ася знітилась, як завжди це робила, коли хтось підвищував на неї голос. Втиснувши голову в плечі вона розвернулась і швидко пішла до машини, навіть забувши, що хотіла, будь-що, повернути копію своєї свідомості. І навіть не очікувала такого відпору.
На вулиці справжня Ася і Боря сіли у свою машину, а Денис й інша Ася в те авто на якому приїхали на захід. Денис спочатку прогнав Горобця, який сьогодні був їм не тільки за водія, але і головним по організації заходу. Проте під впливом рожевоокої Денис змінив думку і Горобець слідом за машиною Борі повіз пару до тіла Ігоря.
За містом вони зайшли в будівлю, що ззовні виглядала закинутою, яку Миха облаштував у свій новий штаб замість знищеного Денисом. 
На другому поверсі знаходилась кімната з тілами Борі та Ігоря підключеними до апаратів життєзабезпечення. 

Четвірка попрямувала в цю кімнату. Але з кожним кроком рожевоока Ася все повільніше рухалась в потрібному напрямку. Ніби внутрішня боротьба не давала їй крок ступити. Пересилюючи себе вона все ж зайшла в кімнату, але до ліжка хлопця не дійшла. Рожевий колір очей почав змінюватись. Райдужка розчепилась на два кольори червоний і блакитний які по черзі зафарбовували ірис. Варто було змінитись кольору як тіло починало рух то в сторону виходу з кімнати то навпаки до ліжка з тілом. 
Боря, справжня Ася і Миха, що чекав на групу в кімнаті з коматозними, обступили ніби збожеволілу дівчину і з нерозумінням дивились на її дії. Денис же в цей час дивився то на Борю, який стояв поряд, то на того, що лежав на ліжку і намагався зрозуміти чому йому двоїться.