Розділ 26 Ілюзія щасливого життя

Денис прокинувся поряд з Асею. Скроня боліла ніби від порізу ножем. Помацавши місце, що боліло Денис побачив на пальцях кров. Він хотів знайти Горобця і відгамселити, але варто було підвестись, як в голові запаморочилось. Проте шукати Горобця навіть не довелося, побачивши, що свідомість Дениса повернулась до тіла, він сам підскочив до ліжка з посмішкою полегшення.

- Денисе Ляонідовічу, я думав ви вже всьо, коли серце зупинилось. Що я тільки не робив, щоб ви оклигали, але нічого не допомагало. Той, потім серце саме знову забилося. Але до тями ви не приходили кілька годин.

- Міг би лікаря викликати. - підказав Денис, повільно сідаючи. Він не збирався показувати Горобцю, що почав його підозрювати, щоб було легше вивести на чисту воду. Проте не відмовив собі у задоволенні подорікати хлопцю.
- Вера божа (чесне слово), я хтів (хотів), а дале (потім) потумкав (подумав), що ви приватно балакаєте зі своїм новим знайомим. Затим що (оскільки) гаджьовка (дівчина) залишалась живою, я вирішив, що і ви оживете. Але коли через 3 хвилини ви не почали дихати, я вирішив, що ви того. Тогдий (тоді) дікую (дивлюся) у вас нарешті забилось серце. Однак, коли на дворі почало розвиднюватись, а ви все не приходили ід (до) тями, то я, захвилювався знову. Далебі (правду кажучи), дораз (зараз) зібрався дохтору дзвонити - закивав головою хлопець і дістав телефон.

- Пізно зібрався. Вже не треба. Згодом сам зв'яжусь з лікарем. - заперечив Денис, зібравшись одразу, як Горобець піде, пройти повний медогляд. - Краще скажи навіщо ти мені скроню порізав? І звідки знаєш про те, з ким я спілкувався в її голові. - кивнув хлопець на сплячу Асю.

- Айно (так)… А як інакше я вас перемістив би у її свідомість? Ваші дії й думки відображались на моніторі. Я ж мав прослідкувати, щоб ви безпечно переміщались. Лем (тільки) коли ви припинили дихати, я все ж злякався. Лацно (добре), що з вами все гаразд. Ви розібралися, що сталося з її глуздом?

- А ти чим займався? Чому я маю все дізнаватись? Сам же кажеш, бачив, що відбувалось, ось і розповідай. За звичкою наїхав Денис на підлеглого, щоб уникнути зайвих розпитувань.

- А що я? Я нічого. Лише зрозумів, що завантажили в тіло не лише свідомість дівчини. Аби більше сказати, мені треба проаналізувати всю здобуту інформацію. Тогдий ( тоді), як з вами все файно і дохтора кликати не треба, я піду працювати. Майся фест (до побачення)

І не дочекавшись дозволу Горобець зібрав всі свої прилади з дротами і якомога швидше зник за дверима. Така втеча хлопця ще більше насторожила Дениса, і він замислився над всім, що відбулося. І ще він лише тепер помітив, як неприродно звучала говірка Горобця. Ніби він навмисно замінював звичайні слова діалектними. Підозри Дениса все міцнішали.

Від роздумів його відволікла рука на спині, яка ніжно гладила зверху вниз. Спочатку він злякався і зіскочивши з ліжка обернувся, вже в процесі згадавши, що він в кімнаті не один і зовсім забув, про лежачу поряд Асю.

На нього дивилися щасливі очі в яких горів незнайомий Денису вогник. Такий погляд він часто бачив спрямованим на інших, але вперше впіймав на собі. Навіть його колишня наречена, коли дивилась на нього закохано, виглядала якось неприродно, натомість зараз, хоч і в її ж тілі, але такий погляд вперше був спрямований на Дениса. Він не знав, як реагувати на таке і його це лякало, в той самий момент, чомусь, наповнювало його суть якоюсь дитячою радістю.

Він усміхнувся у відповідь і підсів до лежачої Асі. Вона обхопила його руками за талію і міцно притиснулась до хлопця, ніби він був найдорожчим, що є у неї в житті. Піднявши очі до Дениса з захопленням дивилась на нього. Поступово очі перетворились на вогняні провалля, що не на жарт злякало Дениса. Коли вона заговорила, хлопець відсахнувся і впав з ліжка.

- Бачу тобі все більше подобається її поступливість. Я гарно її налаштував, чи не так?  – спитала Ася чоловічим голосом. – Та чого ж ти падаєш? – посміхнулася, втупившись вогняним поглядом. – Невже не очікував моєї появи? Ми ж з тобою так і не договорили. – продовжив Антивірус, що керував вже напряму тілом Асі.

- Як-к т-ти це зробив? – з заїканням спитав Денис у надсвідомості.

- Ти все ще задаєшся такими дурними питаннями? – посміхнувся Антивірус. – А як по твоєму я керуватиму тілом, що ти мені підгониш, якщо не можу навіть цим заволодіти? Дивакуватий ти хлопець, але повернемось до наших баранів.
Отже, ти отримаєш таку Асю, яка тобі потрібна, будь-які характеристики та риси я можу налаштувати, з твого боку ти обіцяєш поставити мені власне тіло впродовж тижня. Якщо не встигнеш за цей час, я почну грати проти тебе, і повір, я, як ворог тобі абсолютно не сподобаюсь, тож поспіши. Якщо в тебе є якісь побажання, можеш казати це прямо Асі, і все буде, як забажаєш. 

На цьому, я пішов далі гратись зі своєю новою іграшкою...
Вогонь в очах Асі почав тьмяніти, коли Денис схаменувся.
- А як я контролюватиму Асю, якщо ти перемістишся в інше тіло? - це питання наразі хвилювало його найбільше. Він боявся втратити навіть ті крихти уявного щастя, які встиг отримати за цю добу. Він не зізнавався навіть собі у тому, що бути поряд з Асею, відчувати її кохання, навіть зі знанням, що воно створене кимось іншим - те, про що він навіть мріяти не міг. Всіма гонимий, навіть, якщо не відкрито, з відчуттям зневаги та ненависті від людей, цей натяк на потрібність хоч комусь, став для нього надважливим, і він ладен був перевернути світ, щоб зробити цей "натяк", чимось постійним.
Очі знову загорілись потойбічним вогнем.
- О, не хвилюйся так. Твоя пташка, навіть без мене в цьому тілі, нікуди не втече. Я можу керувати нею навіть віддалено, мені й бути поряд не потрібно. Ти, бачу досі не уявляєш хто я і на що спроможний, та байдуже. Виконай свою частину угоди, і отримаєш те, про що і мріяти не міг.
І Антивірус зник десь в хащах чужої свідомості. Ася знову дивилась закохано на Дениса.
- Ну що кохана, збирайся, підемо розважатись? - запропонував Денис, навіть забувши про порізану скроню, про відсутність дихання протягом довгого часу і те, що мав намір зустрітись з лікарями та повністю перевірити здоров'я після нічної пригоди. Лише одна справа була важливіша за це. Знайти Антивірусу тіло, щоб мить Денисового щастя перетворилась на вічність.
- Лише зроблю одну справу, і можемо вирушати. - додав швидко хлопець і без очікування відповіді побіг до свого кабінету. Піднявши всі свої зв'язки, він домовився за викрадення людини. Проте вчиняти протизаконні дії для нього було не вперше, і далеко не найгірше.
Ася чекала коханого у їдальні. Куховари Дениса готували божественно і не дочекавшись хлопця Ася прикінчила свою порцію їжі й дві добавки. Тільки розправившись з останньою крихтою, вона зрозуміла, що даремно це зробила. Якщо враховувати, що її тіло десь пів року, як вона думала,  живилось через крапельниці та інші зовнішні джерела, починати одразу з таких об'ємів було неймовірною помилкою, що і повідомило її тіло через кілька хвилин, коли вона все, що з'їла віддала білому "другу".
В цей момент у двері вбиральні постукали. Схвильований голос Дениса спитав чи все з нею гаразд. Відповіддю був ще один викид нещодавно з'їденого. Раптом Ася почула, що Денис почав кликати Антивірус. Не встигла вона здивуватись, як її свідомість заволокло маревом.
Двері відкрилися і до Дениса вийшла Ася з потойбічним поглядом, що горів яскравим вогнем.
- Що тобі треба? - сердито запитав антивірус. - Чи ти вже готовий надати мені тіло?
- Ще й кілька годин не пройшло від початку нашої угоди, а ти вже результатів чекаєш? Від Америки його доставити мінімум 10 годин, а до цього ще знайти треба. Але мої люди вже займаються пошуком, тож не хвилюйся. В будь-якому випадку тіло у тебе буде, як не того актора, так щось ще краще. А поки скажи, що з нею трапилось. Ти ж казав, що попіклуєшся,  за неї, але по звуках, які я чув, це мало схоже на турботу. - обурився Денис.
- Взагалі я обіцяв турботу про психічний, а не фізичний стан. Тому твої претензії безпідставні.
Дениса обурила відповідь надрозуму. Він пам'ятав що конкретики про яку сферу піклуватиметься Антивірус, не було, тому він розраховував на всеохоплювальну турботу, що він і не забарився повідомити.
Антивірус лише посміхнувся на це і зник. На Дениса знову дивилась Ася.
- Що трапилось, коханий. Ти виглядаєш стурбованим і одночасно розлюченим. - Ася простягнула руку і торкнулася передпліччя хлопця. Він нервово стряхнув її руку, розвернувся, щоб піти та наостанок кинув:
- Збирайся швидше. Мені набридло тебе чекати.
Він не хотів зганяти злість за Антивірус на Асю, але володіти своїми емоціями в збудженому стані, йому було важко. Тому він поспішив до свого кабінету, до найкращого, що в нього було, кішки-антистресу. Вона була його єдиним мовчазним найкращим другом й ідеальним психологом і її допомогою він часто користувався.
Вже заспокоївшись Денис лежав на дивані та гладив кішку, коли двері з гуркотом розчинились вдарившись з усієї сили об стіну.
Кішка з переляку підскочила і пошкрябавши хлопця втекла ховатись. Денис сердито підвівся і глянув на візитера. У дверях стояла Ася, спершись на одвірок у чоловічий манер.