Розділ 24. Похибка

Денис сидів на дивані із запхнутим в ніздрю тампоном від кровотечі та сердито дивився на Асю, яка схвильовано крутилася на стільці та чекала поки лікар покине будинок. 

- Денисе Леонідовичу, нічого серйозного я не виявив. У вас невелике пошкодження слизової. Через 10 хвилин, якщо кровотеча припиниться приберете перекисовий тампон з носа і поробите холодні компреси. Більш детально я все написав у рецепті. Завтра ще навідаюся, а на сьогодні постарайтеся знизити фізичну активність. На все добре.

Ася підхопилася за лікарем. 

- Я вас проведу. 

Денис напружився і підскочивши до дівчини схопив її за лікоть. 

- Лікар тут не вперше, вихід знайде. - наполегливо потягнув її до себе. - До побачення, Іване Федоровичу. - попрощався Денис з лікарем. 

- Бувайте. - кинув лікар і зник за дверима.

- Навіщо тобі лікар? - з погрозою в голосі спитав Денис - Про що ти хотіла з ним поговорити?

- Денисе, ти чому сердишся? Я хотіла уточнити, чи все гаразд з тобою, і чи не буде наслідків моєї необачності. Мені так шкода за мою незграбність. - поклавши руку на щоку Денису, Ася заглянула йому в очі й проникливо спитала - Як ти, любий? Сильно болить?

Поведінка дівчини вкотре за день ввела Дениса в ступор. Він не розумів, що вона задумала, а її натуральне зображення занепокоєння взагалі спантеличувало. 

Раніше Ася так поводилася лише з Борею, і точно ніколи таких поглядів не діставалося Денису. Відкинувши її руку він буркнув, що з ним все гаразд і розвернувся, з наміром покинути кімнату.

Ася мовчки рушила за хлопцем. На східцях на другий поверх він обернувся і здивовано втупився на Асю.

- Ти чого за мною йдеш? - підозріло спитав у неї. 

- Наша кімната на другому поверсі, а я відчуваю страшенну втому. - сумно відповіла Денису не підіймаючи до нього очей. - Хочу відпочити трохи, бо сьогоднішній день вийшов занадто багатим на події. Дякую, що врятував мене з полону. Я дуже сумувала за тобою. 

Вставши навшпиньки Ася притулилася губами до щоки хлопця та оминувши його пішла східцями вгору.

Денис відійшовши від чергового шоку від поведінки колишньої подруги наздогнав її вже на горі й обійнявши ззаду поклав голову їй на плече і сказав: 

- Пробач мені, кохана. Я був жорстоким з тобою. Просто твоя недовіра мене спантеличила. Мені тебе так не вистачало, а ти мене відштовхуєш. 

Обернувшись до хлопця Ася охопила його щоки своїми долоньками та поглянувши в очі відповіла:

- Я розумію, любий. Я сама не аби як спантеличена. В голові такий безлад, весь час спливають якісь спогади, але чи то правда було, чи ні, я не можу зрозуміти. Одне я знаю точно, я тебе кохаю, і цього не змінити. Але зараз я хочу відпочити. Я ледь тримаюсь на ногах. Я буду рада якщо ти складеш мені компанію. Ходімо? 

Денис все ще не міг зрозуміти, що коїться з Асею, але починав вірити в її дивну гру. 

Стверджувально кивнувши, він взяв її за руку і повів у відтепер їх спільну кімнату. 

Біля ліжка він повільно зняв з Асі кофту і штани, і з себе сорочку. Жодного опору не сталося і вмостившись у ліжку він притягнув її до себе і поцілував. Слабо відповівши на поцілунок дівчина поринула у сон.

Сподівання Дениса на цікавий вечір було змарноване, але він не дуже засмутився. В нього з'явився час на аналіз ситуації. Можливо він все-таки зрозуміє, що відбувається, і що за можливу гру веде з ним Ася. 

...Червоні очі. Червоні очі переслідували Асю звідусіль. Варто було побігти в одну сторону, як наштовхувалась на сповнений ненависті погляд червоних очей. Зміна траєкторії не покращувала ситуацію. Раптом позаду пролунав моторошний сміх, хоча червоні очі попереду не зникли. Ася закричала і присіла замружив очі й закрив руками вуха. Вона не розуміла де вона, але чітко усвідомлювала, хто з неї знущається. 

Антивірус. Вона гадала, що він був знищений у цифровому світі, але тепер виявилось, що вона помилилась. І якимось чином він знов заволодів свідомістю дівчини. Вона пам'ятала що була разом зі своїм чоловіком у ліжку, аж раптом опинилася в суцільній темряві, де лише червоні очі були хоч якимось орієнтиром.

Пекельний сміх проривався крізь затулені вуха і пронизував єство нестерпним болем і відчаєм. Ася закричала, що було сил, але сміх не припинився. Проте пітьма навколо стала колихатись, і крізь неї прорвався голос Дениса.

- Асю, люба, що з тобою? Прокинься. Асю!

Цей голос став промінчиком надії за який дівчина ухопилася. Червоні очі миттю зникли вдалечині, як і потворний сміх антивірусу. 

Ася розплющила очі. Її тіло тіпало, а серце ладне було вискочити з грудей. Поряд лежав Денис і проникливо дивився у вічі.

- Все гаразд? Ти так кричала і тремтіла. Що тобі наснилось, люба? Я тебе ледь розбудив.

Дівчина подивилась на Дениса. Він виглядав таким рідним, домашнім. З носа досі стирчав перекисовий тампон від кровотечі. Все здавалось таким спокійним. Ася посміхнулась і міцно обнявши чоловіка розридалась.

- Дякую що розбудив. Мені такий жах наснився. В суцільній темряві на мене вирячилися червоні очі, а його божевільний регіт пронизував болем. Я не могла врятуватись, поки ти не покликав.

Денис хрюкнув, намагаючись стримати сміх. Йому завжди переживання Асі здавались якимось концертом для зубожілих, бо він не розумів навіщо фонтанувати такою кількістю емоцій через дурниці. Але опанувавши себе, він міцніше її притиснув до себе і погладив по волоссю.

- Все гаразд. Я поряд. Не хвилюйся. Поки я з тобою, жодні червоні очі тебе не образять.

Дівчина розслаблено кивнула притиснувшись ще сильніше до Дениса. Поклавши голову йому на груди слухала заспокійливе биття серця. Вже поринаючи у сон, раптом знову почула моторошний сміх, що з кожною миттю ставав сильнішим. Дівчина схопилась за голову і звалившись з ліжка почала благати припинити це.

Денис підхопився до неї, присів поруч стиснувши в обіймах. Вона безсило повисла на його руках продовжуючи благати припинити тортури.