Розділ 23. Не вір йому

Залишившись наодинці в кімнаті, Ася замислилась. Відсутність спогадів унеможливлювала розробку стратегії. Скільки б вона не напружувала мозок у спробах все пригадати, чи хоча б скласти якийсь план, все було марно. Однак вона усвідомила, що сприймає своє тіло якось інакше. Воно було незручним і неначе чужим, а в голові окрім її власних роздумів про ситуацію, ніби на повторі крутилась фраза: "Не вір йому!". Ця фраза весь час відривала від міркувань і свербіла у мозку. Гучність фрази то наростаючи, то спадаючи, весь час відтягувала на себе увагу. Ася відкинула всі інші думки та зосередилась на цій фразі, що пульсувала. Через кілька хвилин все затихло, і в повній тиші в голові дівчини пролунало питання: 

- Ти що, чуєш мене? 

Ася збентежилась. Шизофренія не входила в її плани на життя, але що в таких випадках робити вона не знала, а в доступних їй спогадах, вона лише збиралася поступати на медика. Вирішила, розпитати невідомий голос і від того вже "танцювати". 

- Чую. Ти моя шизофренія? Що тобі від мене потрібно? Я нікого, зокрема і себе вбивати не буду, тож, якщо ти хочеш від мене цього, забудь. - відповіла Ася голосу в голові.

- Ні, що ти, я не шизофренія. Тебе завантажили в моє тіло, попередньо знищивши мою свідомість. Але якимось чином я продовжую існувати. Я не розумію, як це сталося, але після того, як лікар Дениса відправив мене на електрошок, моя свідомість зникала крапля за краплею після кожного сеансу. І згодом я перестала себе усвідомлювати. Але коли тебе завантажили в моє тіло, я відчула, що знову існую. Однак я не володію своїм тілом, натомість ти можеш робити все. Не знаю, що буде далі, але бачу, що ми на одному боці. Допоможімо одна одній. І, можливо, кожна зможе отримати своє тіло назад.

- Отже, ти намагаєшся мене запевнити, що це тіло не моє? Але я виглядаю майже так, як я себе пам'ятаю, хоча я лише мигцем себе бачила, та відмінностей не побачила. Проте за останні кілька годин стільки подій відбулося, що я взагалі ні в чому не впевнена. Пам'ять зникла. І мене непокоїть, що ця хтива Гієна переконує мене, що ми одружені, а все що я можу згадати, це шкільні роки. Я розгублена. Якщо ти зможеш мені допомогти, я тобі віддячу. Але твої слова, що це не моє тіло... Не можу в це повірити. - розгублено відповіла Ася підозрілому голосу в голові.

- Я розумію твою недовіру. На твоєму місці я напевно також мала б сумніви. Але згодом ти сама переконаєшся. Наразі можеш подивитись на своє зап'ястя, в мене там з народження родимка. Хоча можливо Денис змінюючи мою зовнішність на твою вивів і родимку, але маю надію, що ні. Щодо твого одруження з Денисом, то ти правильно відчуваєш. Коли ми з ним зустрічалися він згадував тебе кілька разів, коли розповідав про свого ворога Борю. Зрозуміло було, що він був в тебе колись закоханий, але те, що ти обрала Борю викликало в Денисові ненависть. Він взагалі дуже мстива людина. Я сама хотіла йому помститися, але не вийшло. Сподіваюсь мій брат, з котрим ми все затіяли все ж впорається. А поки, щодо твоєї зниклої пам'яті, я можливо зможу тобі допомогти.

Ася котра весь цей час уважно слухала незнайомий голос в голові стрепенулася.

- Яким чином?! - вигукнула дівчина, забувши, що вона прикидалася безтямною. Затуливши рота рукою Ася з острахом відкрила очі та огледілась. Вона чула що Денис вийшов, після того, як кинув її на ліжко, але він міг повернутись, поки вона була зайнята розмовою. 

В кімнаті нікого не було і злізши з ліжка Ася почала ходити по кімнаті не в змозі лежати після почутого. Навіть її слабкість кудись зникла.

- Тож, ти знаєш, як повернути мою пам'ять?- подумки звернулась до голосу в собі дівчина.

- Я не впевнена, але, якимось чином, я бачу твою свідомість, як повітряну кульку у якої частина перетиснута. Можливо, якщо від'єднану частину якось приєднати до основної, то пам'ять повернеться? Нема гарантії, що так і буде, але чому б не спробувати? Як гадаєш? Я звичайно можу помилятись, може це і не твоя свідомість, можливо мені не вдасться взагалі нічого зробити. Однак, якщо пам'ять таким чином повернеться, нам буде легше дружити проти Дениса.

- Так, твоя правда. - відповіла Ася незнайомці. Хоч вона все ще не довіряла голосу, але можливість повернення пам'яті знищувала всі сумніви.

- Добре. Тоді я починаю.

Ася зупинилась і зосередилась на відчуттях. Спочатку, ніби легкий вітерець пестив її мозок, далі вона відчула дотик схожий, буцімто пальці м'яко лоскотали десь біля потилиці, але лоскотання миттєво перейшло в різкий біль, що краяв мозок. Ася закричала. Не в змозі витримати біль вона впала на підлогу. Наостанок, свідомість заполонили картини її втраченого минулого.

В цей час Денис сидів у кабінеті, продумуючи деталі свого плану, раптом здригнувся коли почув зі своєї кімнати несамовитий крик. Підхопившись він кинувся на звук. 

В кімнаті, на підлозі побачив непритомну Асю, з піднятими до голови руками. По її безтямному обличчю розповзалася рожева пляма з чудернацькими, бордовими прожилками. Тільки він почав приглядатись до дивини, як обличчя стало просто блідим. Протерши очі, він списав побачене на глюки від перевантаження мозку останнім часом, та підхопивши дівчину відніс її назад у ліжко.

За час, що вони не спілкувалися, він встиг забути, наскільки проблемна людина його колишня подруга. Вона ніби магніт притягувала до себе неприємності. По життю з нею постійно щось траплялося, і розбиратися з усім доводилось близьким Асі. Він часто дивувався, як би вона взагалі вижила, якби поряд з нею не було постійно Борі. 

Денис певний час також намагався витягувати Асю з історій в які вона потрапляла, але згодом дружба завершилась і тягар цієї дружби впав з плечей Дениса. От тільки з коханням до колишньої подруги він ще довго не міг впоратись, поки не трансформував його в ненависть.

Довгі роки він плекав в собі це почуття. Не лише існування Борі спонукало його до поганих дій. Всі ті що коли-небудь перейшли дорогу Денису мали свій окремий куток ненависті в душі хлопця і детально продуманий план помсти їм.