Розділ 22. Нове тіло

Ася розплющила очі. Перед її поглядом постала стеля з сірою від часу побілкою і дрібними тріщинами. Відчуття були незвичні. Після того як її охопило біле світло, вона ніби зникла, щоб знову з'явитися в новому, невідомому місці. Вона повернула голову. Навколо стояли незнайомі люди та дивилися на неї.

- Де я? Я померла?

Вперед вийшов підтягнутий хлопець зі злими очима.

- Чому ти так вирішила? Тепер, ти безперечно живіша за всіх живих. - відповів їй і мерзотно зареготав свойому "геніальному" жарту.

Ася скривилася. Сміх незнайомця вдарив по вухах. Вперше після втрати пам'яті Ася відчула справжні фізичні відчуття. Це її здивувало. Вона підняла руку і доторкнулася до вух. Потім повільно обмацала обличчя, тіло. Все здавалося живим та справжнім. Вона сіла. Пару чоловіків зніяковіли відвернулися, а любитель поржати навпаки дивився хтивим поглядом у район грудей дівчини. Його погляд нагадав Асі недавній позір Антивірусу, і вона скривилася від неприємних спогадів.

Ким би не були ці люди, вони врятували Асю. Але їхній ватажок і його неприємний погляд, яким він розглядав дівчину, їй не подобалися. Не розуміючи, що відбувається Ася опустила погляд і побачила, що з неї сповзло простирадло, а під простирадлом вона повністю оголена. Схопивши край тканини, що з'їхала, Ася натягла її вище і постаралася обернути навколо себе і закріпити. З'явилося почуття сильного дежавю, але на відміну від того, що було у віртуальному світі, зараз Ася усвідомила, що вже не там, і треба бути обережнішим, бо тепер може постраждати не тільки свідомість.

– Які ми сором'язливі. - реготнув хлопець. У цей момент Ася подумки дала йому прізвисько Гієна, тому що він і зовні й за поведінкою нагадав їй божевільну гієну з мультика "Король лев".

- Хто ви та чому так поводитесь? - сумно запитала дівчина.

Гієна на мить завмер, а потім з німим запитанням в очах повернувся до хлопця, який сидів на підлозі біля стіни.

Хлопець виглядав замореним і настовбурченим. А в мозку Асі з'явилася нова кличка. Хлопця, схожого на горобця, вона та і назвала Горобцем. Він з усіх присутніх здавався найдобрішим і найадекватнішим.

Стиснувшись під поглядом Гієни ще сильніше, Горобець заговорив.

-  Денисе Леонідовичу, што ви так никаєте на мене? Що ж звідайте ня? Ви ж виділи як щезла частина її пам'яті. Я не відаю де те. Все що міг, зробив ¹. /¹  Переклад з діалекту:  Денисе Леонідовичу, чому ви так дивитесь на мене? Навіщо питаєте? Ви ж бачили як частина її пам'яті зникла. Я не знаю де воно. Зробив все, що міг./

- Тобто повернути частину пам'яті ти не в змозі? Може все ж таки спробуєш? Хоча...

І цими словами гієноподібний повернувся до Асі.

- А що взагалі ти пам'ятаєш і в чому прогалина твоєї пам'яті? Мене як я зрозумів, не пам'ятаєш?

– А ми з вами знайомі? - здивувалася Ася. - Я пам'ятаю, що навчаюсь у школі, але судячи з того, що я з'ясувала, школу я закінчила. А з останнього, що пам'ятаю, це як бігла тунелем від когось, і як потім мене щось поглинало і довелося ногу відсікти. Взагалі, я була в якомусь дивному місці. Я думала, що в психіатричній лікарні, але схоже це був якийсь цифровий простір, але не розумію як це можливо. І не знаю, як знову тут з'явилася. На мене Антивірус напав, Боря мене намагався врятувати.

- Боря? – перебив Асю, Гієна. - Він був там із тобою?! - вигукнув він з подивом і якоюсь надією в голосі.

Ася збентежено дивилася на неприємного хлопця нічого не відповідаючи.

Він одним величезним кроком подолав відстань між ними та схопивши дівчину за щелепу, боляче стиснув її:

- Якщо я питаю, ти відповідаєш. Це зрозуміло?!

Асю вкотре відвідало дежавю, але коли вона чула подібні фрази, згадати не могла. Вирішивши, що може це так пам'ять, повертається, вона вчепилася в руку неприємному хлопцю і з силою вирвалася із захоплення.

- Я нічого не скажу, якщо тиснутимеш на мене!

- Ось як? - посміхнувся хлопець і заніс над Асею руку, але, задумавшись, опустив. Підізвав до себе чоловіка, що стояв позаду нього, і шепнувши тому щось на вухо відвернувся від дівчини звернувшись до хлопця на підлозі.

- Горобцю, слухай сюди.

Подальші слова Ася не почула, бо чоловік, якому Гієна щось сказав, схопив Асю за руку і зірвавши з ліжка, потяг геть із кімнати.

Ноги її не тримали. Відчуття було ніби вона розучилася ходити. Сил у тілі зовсім не було і замість того, щоб іти за чоловіком, Ася осіла на підлогу. Конвоїра це не збентежило. Він підняв дівчину на руки й закинувши на плече увійшов у дірку в стіні.

Тим часом Денис продовжив.

– У мене до тебе важливе завдання. І зробити все, Горобцю, треба терміново.

План, що озвучив Денис, шокував хлопця.

...Ася сиділа в машині оточеній великою групою озброєних людей. Чоловік, який приніс її сюди, кинув їй одяг і, зачинивши двері, скомандував оточити машину і відвернутися від неї.

Не знімаючи простирадла, Ася насилу, через тремтіння від слабкості рук, натягла на себе одяг і плюхнулася на сидіння. Вона не знала, що буде далі. Її дуже насторожував гієноподібний хлопець, окрім того, викликав огиду, через його хтиві погляди. Вона не знала чого від нього чекати, а прогалини у пам'яті ще більше ускладнювали ситуацію. Вона відчувала якийсь підступ у всьому, але не могла зрозуміти, що не так.

Двері відчинилися і в машину сів неприємний хлопець.

- Ну що, кохана, поїхали кататись? - запитав гієноподібний з мерзенною усмішкою.

– Чому ви мене так назвали? Хто ви взагалі та що відбувається?

– Як? Ти не пам'ятаєш?! - з награним подивом вигукнув хлопець.

Ася зрозуміла, що у гієноподібному вмирає актор погорілого театру, але вона промовчала.

Хлопець продовжив, зображуючи на обличчі чи то муки відчаю, чи то нетравлення шлунку.

- Це ж я, твій коханий чоловік, Денис! Я стільки часу шукав тебе, стільки грошей і сил витратив, щоб знайти та повернути у твоє тіло. Твою свідомість викрав злий геній, мій колишній співробітник, залишивши мені лише тіло моєї коханої, на шлюбному ложі. Я думав, що втратив тебе, але дізнався, що ти не загинула, а тільки свідомість зникла. Я під'єднав тіло до апарату життєзабезпечення і розпочав свої довгі пошуки. І ось, більш ніж через пів року, ти знову зі мною. - на цих словах він кинувся до Асі з обіймами та поцілунками.