Розділ 21. Тортури

Від спроб видати щось, хоча б віддалено схоже на тіло або його частину, Асю відвернуло дивне відчуття. Здавалося, ніби за нею слідкують. Виринувши зі своїх думок, дівчина озирнулася. У кімнаті стояла величезна кішка, яка зацікавлено дивилась на Асю.

- А моє божевілля, схоже, набирає обертів. - сказала сама собі Ася, повільно відлітаючи якнайдалі від кішки.

Морду кішки спотворив вищир, що чимось, моторошно нагадував помісь посмішки чеширського кота з мультика про Алісу, який Ася любила дивитися в дитинстві та Джокера з "Бетмена".

Наступного моменту Ася почула те, чого від кішки, яких би вона не була розмірів, не мало б лунати - людську мову.

- Нема чому набирати обертів, коли воно і так на максимумі. - філософськи промовила тварина.

- АААА – відповіла Ася, і полетіла ще далі від втілення кошмару коматозного.

Не розбираючи дороги, вона летіла, доки не побігла. Не замислюючись, спромоглася матеріалізувати тіло навколо свідомості, але навіть не помітила цього. У спину летів злісний сміх кішки, що прискорював Асю, ось тільки з'явилося відчуття, що вона тупцює на місці. Протилежна стіна куба, скільки Ася до нього не бігла, ніби й не збиралася наближатися.

Ася обернулася. Кішка сиділа все на такій же відстані, як і до спроби Асиної втечі. Дівчина продовжила тікати від кішки, повільно усвідомлюючи, що відстань не змінюється, поки в якийсь момент її аватар не натрапив на несподівану перешкоду. Не утримавши рівноваги, Ася почала падати, з подивом повернувши голову вперед, і дивлячись на неочікувану перешкоду.

Боря підхопив Асю, за кілька сантиметрів від підлоги. За стільки місяців самотності, він нарешті знайшов її. Але чому лише зараз, а головне як? Ці запитання застрягли у голові, поки він радісно обіймав подругу.

Ася упиралася і намагалася щось сказати, але Боря просто насолоджувався обіймами, поки його погляд не натрапив на Асину кішку, неймовірних розмірів. Здивовано дивлячись на тварину Боря послабив обійми, чим Ася скористалася і повернувшись, теж дивилася на кішку.

Дзиґу все, що відбувається, схоже, дійсно бавило. Прочистивши горло, як справжня людина, вона з усмішкою пробасила чоловічим голосом:

- Вам напевно цікаво, навіщо я вас тут зібрав? - і заржавівши від свого жарту, м'яко встала і підійшла до завмерлих людей, що стояли з відкритими ротами.

Ася позадкувала і, сховавшись за Борею, висунула голову.

Хлопець здивовано дивився на кішку Асі, що багаторазово виросла, і не розумів що відбувається. Вирішив з'ясувати у дівчини, що сховалася за ним.

- Ася, а звідки тут твоя кішка і чому вона така величезна?

- М-моя кішка? - здивувалася Ася. - Хіба у мене є кішка?

- Так, була, але коли тебе викрали, вона зникла. Я приходив до тебе додому, щоб її погодувати, але вона не з'явилася.

- М-мене викрали? - заїкаючись, дівчина продовжила з'ясовувати зниклу інформацію.

- Так, давно вже. Я тебе ніяк не міг знайти. А чому ти питаєш те, про що й так знаєш? Що з тобою? - здивовано запитав Боря, повертаючись до дівчини й забувши про гігантського кота, який був присутній під час розмови.

Але за спиною почувся злий рик, і чоловічий голос порушив тишу.

- Мені ось теж цікаво, що зі спогадами цієї блаженної. Як, я маю мститися, якщо ця ідіотка забула причину?

І відкинувши лапою Борю до стіни, кішка наблизилася до Асі, на ходу перетворюючись на кремезного чоловіка з  очима що горіли червоним вогнем.

Схопивши дівчину за шию він підняв її та, випльовуючи слова, прямо в обличчя Асі, заговорив:

- Ти з'явилася в моєму спокійному світі й порушила все, що тільки можна. Ти полонила мене, закинувши в клітку, грати якої випалювали всю мою сутність. Але й цього тобі здалося мало, ти використала мене і викинула як сміття на задвірки системи. Я витратив усі свої ресурси, щоб вибратися звідти. Я відновлювався довгі місяці, я продумав, як мститимуся довго, жорстко, поки ти не почнеш благати про смерть. І як добре почалася моя помста. Але як дійшло до апогею, ти все забула?! Однак тебе це не врятує. Я знищу тебе і все, що з тобою пов'язане!

Закінчивши свою гнівну тираду, антивірус підкинув дівчину і, закинувши собі на плече, розчинився у просторі.

Боря підскочив з наміром врятувати подругу, але не встиг. Він знову лишився один.

З відчаю стукнувши ногою по дивану, він відправив його в політ. Не чекаючи, що диван полетить уперед як снаряд і проб'є стіну, Боря утиснув голову в плечі. Стіна, що впала, знову стала засмоктуватися у вирву, і разом зі стіною у вирву затягнуло Борю. Коли його свідомість зібралася після переміщення, він побачив, що опинився в помаранчевій кімнаті, до стіни якої була прикута Ася, а поряд, стояв антивірус з ножем і не помічаючи появи Борі, виводив криваві візерунки на шкірі дівчини, при цьому щось розповідаючи нещасній. 

- Минулого разу ти змогла втекти з цієї кімнати, зараз же я вжив усіх запобіжних заходів. Тепер ти дізнаєшся, як боляче ранить зрада і як обпікають грати клітки.

Дівчина стогнала при кожному дотику ножа, тому що із заклеєним ротом кричати не могла. Але її стогін тільки під'юджував антивірус.

Боря кинувся на противника, що перевершував по силі, і на ходу матеріалізувавши ніж, встромив його в спину антивірусу який не очікував нападу. Гігант закричав, і, відскочивши від дівчини, намагався витягнути ніж зі спини.

Хлопець підбіг до Асі та вчепився в кайдани, намагаючись відірвати їх від стіни, щоб звільнити подругу. Перевівши всю увагу на дівчину, він не помітив, як велетень припинив спроби витягнути ніж, взяв свою палицю, наблизився до Борі й опустив свою зброю прямо тому на тім'ячко. В очах потемніло, і хлопець впав на підлогу.

Прийшовши до тями, Боря зрозумів, що удача, яка відвернулася від нього багато місяців тому, тепер взагалі повернулася до нього дупою.

Поки він був непритомний, його аватар прикували до стіни по діагоналі до Асі. Біля неї як і раніше стояв червоноокий монстр і чогось ніби чекав. Кинджал зі спини зник, і тільки дірка в кольчузі переконувала, що ніж усе ж таки був. Дивно, що ніж пробив кольчугу.