Розділ 18. Проблема

Денис брудно вилаявся. Вже 20 хвилин він безрезультатно намагався перемістити свідомість Асі у тіло його колишньої дівчини, яка його зрадила. До зради він ніколи не був настільки сердитим, щоб придумати помсту, яку приготував своїй колишній, котрій був готовий кинути до ніг увесь світ. Чия усмішка, здавалося, зможе розтопити його крижане серце і зробити знову добрим і довірливим, яким він був перші роки свого життя, доки улюблена бабуся не покинула цей світ, що призвело до появи в житті Дениса людей, котрі зробили з маленького, невинного створіння – істоту, що всіх ненавидить.

Він хотів вибачити та відпустити колишню, але зрозумів, що, як і з Борею, прощення неможливе. Але, на відміну від Борі, та хоча б не удавала з себе невинність і відразу показала свою справжню суть, вирішивши, що її викрили.

Коли Денис усвідомив, що без помсти колишній не обійдеться, у його голові одразу виник доречний план. Начебто всі частинки пазла склалися в один. Під час прослуховування свого співробітника Миху, він з'ясував, що для свідомості Асі необхідна наявність тіла. І відповідне тіло в нього було на прикметі. В той же момент він зрозумів, що його колишня була схожа на Асю зовні та комплекцією, і коли ця думка його відвідала, щось неприємно кольнуло всередині. Виходило, ніби він у своїй дівчині шукав альтернативу Асі, яка була його першим свідомим коханням.

Не гаючи часу, він поїхав до психіатричної лікарні, куди помістив свою колишню. Там із неї успішно робили безвольне створіння. Залишалась одна дрібниця: знищити залишки особистості та підготувати резервуар для переміщення в нього свідомості Асі. Таким чином Денис збирався вбити двох зайців, одночасно помстившись: в минулому подрузі, в яку певний час був таємно закоханий, котра врешті-решт обрала сторону Борі, а також підступній зрадниці колишній.

Коли вона знову опинилася в руках Дениса, він не поспішав втілювати свій план. Він хотів побачити її обличчя, коли вона зрозуміє, до чого привів її вчинок.

Після того, як ліки, якими накачували колишню Дениса, вийшли з організму, і вона знову почала усвідомлювати реальність, Денис зачинився з нею в кімнаті та з усмішкою розповів свій план, насолоджуючись здійсненим на неї ефектом. На обличчі дівчини спочатку відбилося нерозуміння, але з кожним наступним словом хлопця її очі збільшувалися, і в них з'являвся страх.

Реалізуючи свій задум щодо хлопця, вона й не підозрювала, чим закінчиться гра з грошовим мішком, яким для неї був Денис. Волосся ворушилося від подробиць її долі, яку хлопець смакував з жорстокою усмішкою на обличчі. Ставши перед ним на коліна, і склавши руки в благанні, молила не робити з нею такого, але йому було все одно.

Коли скиглення остаточно розлютили Дениса, він схопив колишню і поваливши на підлогу довго знущався з приреченої. Коли вона знепритомніла, передав охоронцям і наказав везти до лікарні. Денис знайшов пластичного хірурга, який перетворив його колишню на копію Асі. І нейробіолога, який знищив свідомість. Частину помсти за зраду було здійснено.

Тепер же друга частина плану загальмувала, тому що свідомість Асі ніяк не хотіла перекочувати в підготовлений резервуар. Повернувшись до комп'ютера, з механічного тіла, під впливом болю, свідомість ніяк не виловлювалося, для подальшого завантаження. Денис роздратовано закричав:

- Де програміст, що з Михою працював?

З дірки в стіні визирнув скуйовджений хлопець схожий на горобця і з відповідним прізвищем.

- Йо! Осьо де я, Денисе Ляонідовичу. Шось хотіли вповісти?

Денис скривився як від зубного болю. Балаканина провінційного хлопця різала по вухах, але його геніальність не дозволяла звільнити юне дарування.

Денис, при всьому своєму бажанні, ніколи не зміг би досягти рівня не те що Михи, а навіть цього сільського простака і заздрість мучила його - що він: освічена і багата людина, поступається розумом жалюгідному простолюдину. Але виходу не було, і він максимально використовував ресурси обдарованих співробітників.

- Мені не вдається перемістити свідомість із комп'ютера в тіло. Розберися. – кинув хлопцю і вийшов із кімнати.

Щоразу в ситуаціях на кшталт цієї, де він опинявся перед завданням, яке був не здатен виконати, його обіймав гнів, і необхідно було усамітнитися, щоб позбутися розпираючого з середини, неприємного відчуття.

Вискочивши на вулицю, він оббіг будинок і, підійшовши до самотнього дерева, почав лупити по ньому ногами та руками. Коли сили вичерпалися, а кісточки кулаків почали кровоточити, він обхопив дерево і заплакав.

Хлопець втомився від ненависті, що душила його зсередини, втомився вічно чекати ножа в спину, від будь-якої людини в його житті, але нічого змінити не міг. Просто не знав, як, і запитати було ні в кого. Йому хотілося кохання, хотілося щастя, але ніхто не навчив його, як це отримати, а слова бабусі, яка вкладала в нього душу, і любила всім серцем, за стільки років він уже встиг забути. У пам'яті залишився лише її світлий образ. Образ людини, яка єдина любила його в цьому світі по-справжньому.

Заспокоївшись, він витер обличчя і сівши на нижню гілку дерева, уп'явся невидючим поглядом у паркан. Від похмурих думок відірвали крики працівників, які бігали навколо будівлі та шукали хлопця. Один з охоронців побачив Дениса, і підбіг, волаючи на ходу, що його кличе програміст.

– Там щось термінове! Поспішіть, Денисе Леонідовичу! Програміст каже, що з'явилась серйозна проблема. Ви терміново потрібні!

Денис скочив і побіг у будівлю.

- Знайшов до кого з проблемами звертатися – подумав він. - З моїми мізками, тільки й лишилося, що розгрібати проблеми програмістів, - продовжував обурюватися подумки, застрибуючи у дірку до кімнати.

- Ну, що сталося? – звернувся грізно до програміста. - Що за проблема?

- Йой, Денисе Ляонідовичу. Тут біда! Інформація з файлів самовільно стирається, знищуючи свідомість, завантажену на комп'ютер. Я не можу це зупинити. Допоможіть!