Розділ 9. Темперамент

Ася знову лишилася сама. Розташувавшись на дивані, у своєму глянсовому білому кубі, вона задумалася про те, що сталося. Крім того, її турбувала її дивна поведінка. Вона не розуміла, що її змусило, так поводитися з Борею.

Одне тішило, коли він так швидко зник, значить, його змогли вчасно оживити. Про інший ймовірний варіант, але негативний, вона намагалася не думати. Адже його свідомість, чи душа не обов'язково мали вирушити назад, у його тіло. Якщо він помер остаточно, то цілком можливо, що його душа вирушила на той світ. Але Ася, намагалася про таке не думати й радіти, що Боря ожив і можливо незабаром зможе її знайти.

Нічого не робити було важко. Постійно виникали погані думки. Щоб відволіктися, дівчина вирішила спробувати, все ж таки дістатися файлів з інформацією про її особистість. Антивірус вона начебто знешкодила, а з хранителями, проблем не має виникнути. Як позбутися їх, вона знає.

Створивши прохід у сусідній сектор, вона перемістилася туди. Антивірус так і лежав сплутаний прутами клітки та не подавав ознак життя. Охоронці файлів теж не поспішали виходити. Підійшовши до файлу пам'яті, вона легко постукала по ньому. Як і хотіла, поряд з'явився знайомий красень. Ася зрозуміла, що відбувається щось не те, тільки тоді, коли почала здирати з нього футболку та несамовито цілувати. Відірвавшись від приємного заняття  що затягувало, вона з подивом подивилась на хлопця. Побачила, як її долоні гладять його по щоках та волоссі. Насилу пересиливши бажання знову накинутися на нього, вона прибрала руки, і відійшла на кілька кроків. Хлопець усміхався і весело дивився на неї.

- Та що зі мною відбувається? Відколи я потрапила сюди, я неадекватно сприймаю чоловічу стать.

- Цікаво, чи не так? - усміхнувся охоронець.

- Ти щось знаєш? – підозріло витріщилася на нього Ася.

- Дивись файл з характеристиками та темпераментом. Там побачиш багато цікавого. Взагалі, не в наших установках розкривати секрети файлу, який ми захищаємо. Але ти так розлютила охоронця файлу «Темперамент», що тепер всі знають про його зміст, та зміст сполучних файлів.

Ася спантеличено дивилася на хлопця. Потім мовчки обернулася і пішла до файлу темперамент. Проникнути в нього виявилось не важко. - Схоже, охоронниця все ще в карантині. Хоча як вона спромоглася розповісти про зміст файлу іншим? Може, вона звільнилася, але ховається? Хоча насправді яка різниця? Так що тут у нас? 

Побачивши вміст файлу, Ася завмерла. Зло-Миха старанно попрацював над цим параметром особистості, ось тільки було не зрозуміло, з якою метою. Типові характеристики були встановлені на 40%, але з постійним підвищенням лібідо, поки воно не досягне 100%. Наразі позначка досягла вже 93%. Ася жахнулася, тільки уявивши, як вона поводитиметься, коли позначка досягне 100%, якщо вже зараз вона кидається на все, що рухається. Добре, хоч здоровий глузд працює і втримав пару хвилин тому від того, до чого йшло із захисником.

У цей момент показники рівня лібідо змінилися з 93 на 94%. Свідомість Асі заволокло туманом, і вона ніби збоку спостерігала, як її аватар виходить з файлу темперамент і переміщується до охоронця файлу пам'яті. Те, що сталося далі, Ася намагалася не згадувати. Тільки отримавши все, що хотіла від красеня вона прийшла до тями, і відскочила від нього, на ходу вдягаючись. Одне тішило, свідомість, це не тіло і про те, що тут сталося, ніхто крім неї не дізнається... Швидше за все, не дізнається. А вона спробує приховати будь-який натяк на те, що сталося. Але поки що потрібно повернути показник темпераменту на стандартне значення 40%. У самому файлі темперамент, була лише інформація. Ніяк змінити її не виходило. Мабуть, варто пошукати двигун управління в інших файлах. Вийшовши з темпераменту, Ася швидко перемістилася до файлу параметрів, про який говорив красень.

Тут Ася зіштовхнулася із проблемою. При спробі проникнути у характеристики з'явився охоронець цього файлу. Як на зло, він теж проявився у вигляді чоловічого аватара, і після того, як з нього зійшла мультяшність від дотику Асі, він здався їй ще красивішим ніж її знайомий красень. Голова йшла обертом. Від розпачу Ася заїхала охоронцю що на неї наступав, поміж ніг, відправивши його в довгий політ прямо в клітку карантину. Зніяковіло скривившись, вона підняла руку і перепросила, поворухнувши нервово пальцями, ніби прощаючись і вибачаючись одночасно, і шмигнула у файл.

Різноманітність характеристик і шкал з бігунками що блимали, спочатку засліпило. Очі розбігалися від кількості значень. Нарешті Ася побачила шкалу темпераменту. Праворуч від шкали миготіли 2 трикутники прискорення. Ще трохи й сягне 95%. Ася боялася, що розум знову затьмариться, і поспішила до бігунка. Пощастило, що шкала темпераменту була знизу і їй не довелося добиратися вгору. Схопившись за бігунок, вона потягла його вліво, але, скільки не напружувалась, зсунути його не змогла.

У цей момент бігунок перейшов на значення 95%. Кожне переміщення бігунка робило Асю менш адекватною і стримувати себе стало практично неможливо. 

Вискочивши з файлу, вона огледіла куб у пошуках жертви. Біля дальньої стіни лежала клітка із захисником, якому Ася заїхала у причинне місце. Так далеко йти в неї не було сил. Все її тіло скручувало від бажання. Захисник пам'яті зник, і на поклик Асі не відгукнувся. Нова хвиля бажання охопила дівчину. Рухнувши рачки вона поповзла не розбираючи дороги, поки рукою не наткнулася на холодні ґрати клітки. Піднявши голову побачила темний вир очей антивірусу. Простягнувши руку, вона доторкнулася до його руки, але він відсунувся якнайдалі.

Асю палила і мучила нестримна жага. Антивірус їй здався неймовірно привабливим. Вона хотіла його і водночас боялася. Зависнувши на секунду біля клітки, вона кивнула своїм думкам, ніби зважившись на щось.

Пруття клітки почали різко переміщуватись скручуючись навколо зап'ясть і щиколоток антивірусу, інші прути притиснулися до нього впритул приймаючи контури тіла і не даючи істоті поворухнутися.