Розділ 4. Дослідження

Ася не знала, скільки тривало це катування. Їй здавалося, ніби, цілу вічність, її свідомість мучили рвучким, пронизливим, болем, що вбивав. Навіть стежити за цим нелюдом не було сил. Свідомість корчилася від мук, і вона не розуміла, за що з нею так. Хотілося вити, кричати й видряпати з себе цей біль, але ні метання по простору комп'ютера, ні її крики, які могла чути тільки вона, нічого не допомагало. Вона намагалася дістатися управління колонками, щоб благати припинити. Готова була впасти в ноги, піти на все, аби це закінчилося, але воно тривало.

Раптом біль припинився. Ася почула здивований, з глузуванням голос чоловіка.

- Ти диви, яка хиба. Схоже, коли кидав дармовис у шухляду, випадково кнопка натиснулася. А я думаю, чому ти мене ігноруєш? Вже збирався застосувати на тобі нову порцію болю, щоб перестала мовчати, а дивлюся, ти вже й так її отримала. Станеться ж таке. - і звірюга хмикнув.

Ася вперше захотіла вбити когось. І цим "кимось" був цей безжалісний блазень. Всупереч його зовнішній принадності, його внутрішній світ вбивав все враження від привабливої ​​зовнішньої картинки. Ася заплакала. Вона не могла створити сльози, або фізично якось це виявити, але вона заглибилася у свою свідомість і заридала. Цього разу колонки відтворили звуки.

-Тааак, схоже, я зламав дитину. Агов, дівчинко, ну ти чого? Адже воно лише хвилин 10 працювало. Ну чого ти засмутилася? Це ж навіть не справжній біль. Програма лише.

Але ридання не припинялися.

Складалося враження, що ситуація, що склалася, збентежила чоловіка і він не знав, як реагувати. Тут його обличчя засяяло, ніби на думку прийшла чудова ідея, і він поспішив її озвучити.

- А давай я відповім на одне твоє запитання? Будь-яке, яке тільки забажаєш. Давай заспокоїшся, і ми спробуємо почати все спочатку.

Ася чула слова чоловіка, але події, що відбулися після останнього вечора з Ігорем, вибили її з рівноваги. Вона ридала, і єдиним її бажанням було опинитися в обіймах її коханого. Забиваючись все глибше в процесор, вона змогла сама повернутися в білий куб, навіть не чекаючи вимкнення комп'ютера. Вона відчайдушно хотіла, щоб Ігор з'явився поруч, обійняв її, пожалів і заспокоїв, і раптово виявила себе вдома, сидячою в обіймах Ігоря.

Вона здивовано відсахнулася від нього. Подивилася в очі коханого. Обличчя Ігоря осяяла усмішка. В голові Асі почали роїтися питання, але наплювавши на них, вона вп'ялася поцілунком у губи коханого. Дівчина відчула, як його руки гладять її спину. ВІДЧУЛА?!!!

Після часу проведеного як цифрова свідомість вона нарешті змогла відчути дотик. Відірвавшись від поцілунку, вона засміялася, а потім ще міцніше притулилася до Ігоря і поцілувала його. Він підхопив її під стегна та перемістився на ліжко. Поклавши Асю на ліжко, він навис над нею і пильно подивився у вічі. Посмішка грала на його обличчі. Він був таким близьким, таким рідним. Ася обвила його шию руками. Пальці гладили волосся хлопця, вона притягла його ближче, ледве торкаючись легким поцілунком. Упираючись на руку, другою рукою він досліджував її тіло. Це було так знайомо та приємно. Знайомо... дуже знайомо...

Так само пройшла одна з їхніх минулих зустрічей. Спогади про ту зустріч, щоразу викликали хвилювання у душі. Таке саме, яке вона відчувала зараз. До Асі починало потроху доходити, що це лише її спогад. Дуже реальний, але спогад. Поки вона про це думала, Ігор завмер, як лялька. Вона дивилася в його скляні очі, які тепер нічого не виражали. Їй стало страшно. Вона не хотіла знову опинитися в тому кошмарі.

Наплювавши на те, що все це ілюзія, Ася знову притягнула ляльку-Ігоря до себе. Це спрацювало. Він ожив, і продовжив гладити її стегно, піднімаючись все вище під спідницю. Вона взяла його руку, поклала собі на груди, обхопивши ногами, повалила на ліжко і сіла зверху. Її ініціатива сподобалася Ігореві, і він з іскрою в очах спостерігав за нею. Вона схилилася над ним, і тут її пронизала думка. А якщо це все витівки того чоловіка і він підлаштував це, щоб ще більше познущатися з неї?

Дівчина різко встала з ліжка і почала ходити кімнатою. Ігор цього разу не завмер перетворившись на ляльку, а з цікавістю спостерігав як вона тиняється з кута в кут. Заламуючи руки, вона намагалася зрозуміти, що взагалі відбувається, але зробити це було складно,через брак відповідей, крім того, що вона бере участь у якомусь експерименті страшного дядька.

Ася подивилася на свої руки. Виглядали вони як справжні, відчуття теж сприймалися, як реальні, і це її спантеличувало. Ігореві, схоже, набридло стежити за її метаннями. Він підвівся з ліжка і підійшов до неї ззаду. Обхопивши за плечі, він нахилився до її вуха і ніжно спитав:

- Дівчинко моя, що з тобою?

Дівчинка… Її Ігор, Асю ніколи так не називав. У його арсеналі було дуже багато пестливих слів, але ніколи не було «дівчинка моя». І голос. Голос був не коханого Асі, а цього огидного, харизматичного гада, який її полонив. Асю ніби вдарили під дих. Обернувшись, з круглими очима вона дивилася на мерзенного Миха під маскою її коханого. Відступаючи, вона намагалася придумати, що робити. Ситуація була неймовірною, тому напрацьованих шаблонів поведінки на подібний випадок в Асі не було.

- Ну чого ж ти злякалася? - запитав її Ігор, голосом Миха. - Я вирішив тобі допомогти заспокоїтися та розвіятися. А то ти так засмутилася, що я навіть якусь провину відчув.

Він дійсно псих, подумала Ася. І що мені робити? Як мені вибратися з цього маразму? Як я втомилася.

Ася осіла на підлогу і сумно схилила голову. Потрібно було шукати вихід із ситуації, але жодних варіантів порятунку на думку не спадало.

Зрештою, вона вирішила підіграти психу та подивитися, куди це приведе.

Поки вона складала перший план порятунку, хлопець підійшов і сів поруч. Він гладив її по волоссю, як колись у дитинстві мама, а коли Ася підняла на нього погляд, він обійняв її й посадив до себе на коліна як маленьку. Притискаючи до себе, він шепотів їй щось на вухо, і це діяло заспокійливо. Вона не виривалася, та й за час, що вона провела в комп'ютері, вона так втомилася від невідомості, самотності та страху, що відчувала навіть якесь задоволення від того, що відбувається. Спіймавши себе на цій думці, вона здригнулася. Відчувши це, образ хлопця притиснув її міцніше та переніс на крісло. Сівши в нього, посадив Асю зверху.