Розділ 3. Михайло

Отямилася Ася разом із включенням комп'ютера. Першої миті їй здалося, що вона знову у своєму тілі та розплющила очі. Але потім зрозуміла, що можливості огляду на 360 градусів її тіла ніколи не було.

У кімнаті стояв той самий чоловік, який відключив її раніше. Обличчя його втратило колишню іронічність і тепер виглядало серйозно. Ася сподівалася, що тепер вона нарешті отримає відповіді на свої запитання. Але не встигла вона вимовити й слова, як чоловік заговорив.

- Більше ти не робитимеш необачних вчинків. Ти повністю в моїй владі і якщо ти будеш противитися, то відключення, здасться тобі раєм земним. Робитимеш тільки те, що я говорю. І якщо будеш гарною дівчинкою, то я винагороджу тебе. Навіть не…

- Дядьку, ти зовсім божевільний? Зробив зі мною незрозуміло що, то ще й диктуєш свої умови? – обурилася Ася забувши, що планувала бути з ним ввічливішою. – Я….

Вона хотіла продовжити говорити, але раптом відчула… – Стоп, фізичні відчуття? Як це можливо. Задалася вона питанням, перед тим як думки, бажання та можливості знесло хвилею страшенного та неймовірного болю. Таке, Ася ніколи в житті не відчувала.

У 11 років, коли вона впала з даху льоху і проткнула ногу залізним дротом, вона думала, що це найсильніший біль, який можна зазнати. Тільки зараз вона усвідомила, що ніколи раніше такого не відчувала. Це був не фізичний біль, не розумовий, його походження вона не могла зрозуміти. І не могла пояснити, як вона взагалі може це відчувати. Хоча у момент, коли це сталося, вона взагалі нічого не могла. Тільки відчувати, як її свідомість накривають дедалі нові й нові хвилі болю. Якби вона була у своєму тілі, то й дихати б не змогла від цього, та й навряд чи пережила б таке. Але відсутність тіла давала нелюду багато можливостей для знущань. Як би неймовірно, це не звучало.

Чоловік усміхнувся і натиснув кнопку на дармовисі, який був у нього в руці. Біль, що роздирав свідомість, зник так само різко, як з'явився. Ася здивовано схлипнула і тільки тепер колонки озвучили її. В той час, коли її свідомість кричала від небаченого болю, на колонки звук не передавався.

- Тепер я сподіваюся, зміг привернути твою увагу? Будеш слухняною? - запитав нелюд. Ася мовчала, спостерігаючи з усіх камер за катом. Навіщо це все? Чому він її мучить і навіщо викрав? Чому саме із нею це відбувається? Чому, досі, вона не має жодної відповіді на свої численні запитання. Від подальших роздумів її позбавила нова порція болю.

Коли чоловік нарешті припинив тортуру, він знову звернувся до Асі.

- Якщо я питаю, ти відповідаєш. Якщо упираєшся, я тебе караю. Це зрозуміло? – у голосі почулася загроза.

- Т-так.- поспішила відповісти Ася, щоб уникнути повторення тортур.

- От і чудово, що ти така кмітлива. А тепер поговорімо.

- Як скажете. – промовила Ася, але грізний погляд чоловіка змусив її замовкнути.

- Говорити, тільки коли я скажу! – відрізав він. Але цього разу хоч не тиснув на кнопку тортур. Ася затихла.

- То про що я? - задумався він. - Точно. Тобі напевно цікаво, що сталося і чому твоя свідомість опинилась у комп'ютері та куди поділося тіло. Це хороші питання і згодом ти отримаєш на них відповідь. А поки що мені потрібно вивчити, як твоя свідомість взаємодіє з технікою, і ти мені допомагатимеш у цьому дослідженні. Ти перший піддослідний зразок, що без негативних наслідків пережив зацифрування свідомості, і мені потрібно з'ясувати, наскільки успішною є ця спроба, і наскільки широкі можливості це мені дає. З камерами та колонками ти досить легко розібралася. Поки ти була відключена, я перевірив, які зміни ти зробила. Програма для управління камерами та колонками, що ти створила, виявилась чудовою. І хоч у тебе був раніше досвід у написанні програм, але я помітив, що вводячи код напряму, значно скоротився час на написання та компіляцію проги. І хоч це навіть досягненням не можна назвати, але все ж таки цікавий факт твоїх нових можливостей. Але надалі нам доведеться ще багато відкриттів зробити. Що скажеш? - і чоловік вичікуючи замовк.

Ася відчувала страх. Вона не знала, що відповісти злочинцю, щоб не нарватися на нову порцію болю. Хоча питань від його розповіді стало лише більше.

- І що ви хочете? - почала вона обережно.

- Я щойно пояснив, що я хочу. Твоєї співпраці в моїх дослідженнях! – обурився він.

- Вам не здається, що про співпрацю варто просити, до всього, що ви зі мною зробили?! - викрикнула, Ася і запнулась. Вона зрозуміла, що зарвалася і зараз її знову шибне. Хоч заплющити вона не могла, але свідомість застигла, налаштовуючись на нову порцію болю. Але час минав, а боляче не було. Вона направила свою увагу до камер і побачила, що чоловік усміхається. - Схоже, він абсолютно божевільний. – засмутилася Ася. Якщо з ексцентричними, але адекватними ще можна домовитися, від психів, цього не варто чекати. Їхні вчинки взагалі складно прорахувати. Якщо з людей Ася і боялася когось, то це були п'яні та психи, бо з ними домовитися найскладніше, і ніколи не знаєш, чого від них чекати.

Чоловік тим часом, мабуть, вирішив змінити тактику і заговорив м'яким, вкрадливим голосом.

- Думаю, ми все-таки неправильно з тобою почали знайомство. Дозволь відрекомендуватися, мене звуть Михайло, але більше подобається скоромений варіант Миха. Так можеш і звертатись до мене.

Асю як струмом вдарило. Цього мерзенного чоловіка звали так само як батька її коханого. Батька якого вона ще не бачила але стільки чула від свого хлопця. Від її Ігоря, якого так жорстоко вирвали із її життя. Вона хотіла запитати, навіщо він убив його, але вчасно згадала про біль і не ризикнула.

Чоловік тим часом продовжував.

- Я багато років працював зі штучним інтелектом, але мене завжди вражали можливості людського мозку та одного разу я поставив за мету перенести свідомість з фізичного в цифровий простір. Це стало моєю ідеєю фікс на багато років. Ще до твого народження я розпочав свої дослідження, і ось нарешті вони увінчалися успіхом. Хто б міг подумати, що мій експеримент, який почався так давно, приведе мене до цього. Знаєш, все ж таки я дуже радий тому, що сталося. Думаю навіть твій нашийник контролю, можна прибрати. Ти ж будеш слухняною? Наче сам себе, переконуючи, спитав Миха. І не чекаючи відповіді, підійшов до столу і кинув дармовис у ящик. Але замість зітхання полегшення свідомість Асі закричала. Біль накрив новою хвилею.