Глава 1

Сільвія обережно помішувала вміст казанка.

Любовне зілля було майже готове.

Ще трохи — і можна буде перелити його до пляшечки для клієнтки. Пані Ельвіра чекала на нього вже завтра, тож відкладати роботу не можна було.

Відьма задоволено оглянула густу рожеву рідину.

— Ідеально.

Саме в цей момент у двері постукали.

— Зачекайте хвилинку! — гукнула Сільвія.

Вона швидко перелила готове зілля до великої склянки. З боку воно скидалося на звичайний ягідний компот.

— Я зараз повернуся.

Сільвія вийшла лише на хвилину.

Лише на хвилину.

Коли вона повернулася до кабінету, то відразу помітила незнайомого чоловіка біля свого столу.

А потім побачила порожню склянку.

Серце пропустило удар.

Ні! Ні. Ні. 

— Ви чому взяли компот без дозволу?!

Чоловік повернувся до неї.

Високий. Темноволосий. Досить симпатичний.

І, судячи з усього, зовсім без інстинкту самозбереження.

— Яка ви прекрасна.

Сільвія завмерла.

— Що?

— Дуже прекрасна.

Відьма перевела погляд на порожню склянку.

Потім знову на незнайомця.

Потім знову на склянку.

О ні.

— Всім відомо, що у відьми не можна нічого їсти й пити без її дозволу!

— А ще у вас гарні очі.

— Очі зараз не головне!

— Для мене головне.

Сільвія повільно видихнула.

Любовне зілля подіяло.

І подіяло воно зовсім не на ту людину.

— Ви мене взагалі чуєте?

— Звісно.

— І що я щойно сказала?

— Що ви чарівна.

— Я цього не казала!

— Але це правда.

Відьма прикрила обличчя долонею.

— Чудово. Просто чудово.

— Мені подобається ваш голос.

— Будь ласка, замовкніть.

— Навіть коли ви сердитеся, ви прекрасна.

— Не допомагаєте.

— А чим допомогти?

— Повернутися на п'ять хвилин назад.

Чоловік усміхнувся.

— Тоді я б закохався в вас на п'ять хвилин раніше.

Сільвія застогнала.

Тепер потрібно було заново варити любовне зілля для пані Ельвіри.

А ще терміново готувати відворотне.

І бажано якомога швидше.

Бо дія цього зілля тривала п'ять років.

П'ять.

Років.

— Як вас звати? — похмуро запитала вона.

— Раонір Меодейві.

Сільвія завмерла.

Це ім'я здалося знайомим.

Раонір Меодейві...

Раонір...

І раптом вона все згадала.

Любомир Кейві пішов на відпочинок.

Новим королівським інспектором став його племінник.

Раонір Меодейві.

Відьма повільно опустилася на стілець.

— Ні...

— Що сталося?

— Ви королівський інспектор?

— Так.

— Той самий, що перевіряє ліцензії відьом?

— Саме так.

Раонір усміхнувся ще ширше.

— І найщасливіший чоловік у королівстві, бо зустрів вас.

Сільвія закрила очі.

З усіх людей у королівстві любовне зілля випив саме новий королівський інспектор.

Перевірка ліцензії обіцяла бути незабутньою.