Сільвія обережно помішувала вміст казанка.
Любовне зілля було майже готове.
Ще трохи — і можна буде перелити його до пляшечки для клієнтки. Пані Ельвіра чекала на нього вже завтра, тож відкладати роботу не можна було.
Відьма задоволено оглянула густу рожеву рідину.
— Ідеально.
Саме в цей момент у двері постукали.
— Зачекайте хвилинку! — гукнула Сільвія.
Вона швидко перелила готове зілля до великої склянки. З боку воно скидалося на звичайний ягідний компот.
— Я зараз повернуся.
Сільвія вийшла лише на хвилину.
Лише на хвилину.
Коли вона повернулася до кабінету, то відразу помітила незнайомого чоловіка біля свого столу.
А потім побачила порожню склянку.
Серце пропустило удар.
Ні! Ні. Ні.
— Ви чому взяли компот без дозволу?!
Чоловік повернувся до неї.
Високий. Темноволосий. Досить симпатичний.
І, судячи з усього, зовсім без інстинкту самозбереження.
— Яка ви прекрасна.
Сільвія завмерла.
— Що?
— Дуже прекрасна.
Відьма перевела погляд на порожню склянку.
Потім знову на незнайомця.
Потім знову на склянку.
О ні.
— Всім відомо, що у відьми не можна нічого їсти й пити без її дозволу!
— А ще у вас гарні очі.
— Очі зараз не головне!
— Для мене головне.
Сільвія повільно видихнула.
Любовне зілля подіяло.
І подіяло воно зовсім не на ту людину.
— Ви мене взагалі чуєте?
— Звісно.
— І що я щойно сказала?
— Що ви чарівна.
— Я цього не казала!
— Але це правда.
Відьма прикрила обличчя долонею.
— Чудово. Просто чудово.
— Мені подобається ваш голос.
— Будь ласка, замовкніть.
— Навіть коли ви сердитеся, ви прекрасна.
— Не допомагаєте.
— А чим допомогти?
— Повернутися на п'ять хвилин назад.
Чоловік усміхнувся.
— Тоді я б закохався в вас на п'ять хвилин раніше.
Сільвія застогнала.
Тепер потрібно було заново варити любовне зілля для пані Ельвіри.
А ще терміново готувати відворотне.
І бажано якомога швидше.
Бо дія цього зілля тривала п'ять років.
П'ять.
Років.
— Як вас звати? — похмуро запитала вона.
— Раонір Меодейві.
Сільвія завмерла.
Це ім'я здалося знайомим.
Раонір Меодейві...
Раонір...
І раптом вона все згадала.
Любомир Кейві пішов на відпочинок.
Новим королівським інспектором став його племінник.
Раонір Меодейві.
Відьма повільно опустилася на стілець.
— Ні...
— Що сталося?
— Ви королівський інспектор?
— Так.
— Той самий, що перевіряє ліцензії відьом?
— Саме так.
Раонір усміхнувся ще ширше.
— І найщасливіший чоловік у королівстві, бо зустрів вас.
Сільвія закрила очі.
З усіх людей у королівстві любовне зілля випив саме новий королівський інспектор.
Перевірка ліцензії обіцяла бути незабутньою.
Відредаговано: 15.06.2026