Перевірка на твердість №8 «Нульова траєкторія» — автор дуже добре уявляє людей у космосі, але не уявляє технології та цивілізацію.

«Нульова траєкторія» — автор дуже добре уявляє людей у космосі, але не уявляє технології та цивілізацію.

Перевірка на твердість

У «Нульовій траєкторії» є цікава ідея: показати космос не через великих героїв, капітанів зорельотів і першовідкривачів, а через людину з нижнього поверху космічної економіки.

Віра не командує експедицією до іншої зорі. Вона працює на старому сміттєзбиральнику «Циклон», прибирає орбіту від залишків чужої діяльності і намагається вижити у світі, де космос уже став черговим робочим середовищем.

Саме цей підхід міг би бути дуже сильним.

Бо реальний космос майбутнього, якщо він з'явиться, буде складатися не тільки з астронавтів. Там будуть:

• оператори роботизованих систем;

• ремонтники;

• інженери;

• шахтарі астероїдів;

• працівники станцій;

• логісти.

Історія про «космічного сантехніка» часто цікавіша за історію чергового героя з лазерною гарматою але проблема починається в іншому місці.

Книга добре уявляє людину в космосі.

Але набагато слабше уявляє цивілізацію, яка вже навчилася жити в космосі.

Космос змінює правила гри

Найбільша проблема «Нульової траєкторії» — космос у ній часто поводиться як океан минулих століть.

Є кораблі, пірати, корпорації, занедбані станції, контрабанда.

Ця модель дуже зручна для пригодницької фантастики.

Але космос має одну особливість, яка змінює майже все:

космос — це середовище, де рух дуже дорогий, а відстань неможливо обдурити.

На морі корабель може сховатися в бухті.

У космосі корабель має:

• певну швидкість;

• певний запас палива;

• певну траєкторію.

Якщо об'єкт рухається між орбітами, його шлях можна розрахувати, випромінювання побачити. Його не можна просто «випадково зустріти посеред космосу».

Час перельотів: космос не дозволяє сценаріям працювати як на Землі

Один із головних моментів, який часто губиться у космічній фантастиці — час.

У книзі події сприймаються так, ніби космос має приблизно морську логіку:

корабель → погоня → зустріч → напад.

Але навіть у межах Сонячної системи це дуже складна механіка.

Наприклад, якщо дія відбувається біля Землі:

• Місяць — приблизно 3 дні польоту традиційними схемами;

• Марс — залежно від вікна запуску і двигуна це вже місяці;

• зовнішні планети — роки.

Тобто «прибув флот корпорації» — це не просто питання швидкості.

Потрібно пояснити:

• звідки він стартував;

• коли отримав інформацію;

• скільки часу знадобилося на підготовку;

• чи вистачило палива для зміни траєкторії.

У морському романі корабель може розвернутися і піти за героєм але у космосі корабель, який змінив курс, платить за це паливом і часом. Ба більше подекуди і життям екіпажу бо автотомність коробля дуже обмежена особливо в такій примітивній космічній цивілізації як в книзі.

Орбітальне сміття: цікава ідея, але інша фізика

Робота Віри — один із найцікавіших елементів книги.

Але саме тут видно різницю між атмосферою і інженерією.

Космічне сміття — це не просто металобрухт.

Об'єкт на орбіті рухається зі швидкістю кількох кілометрів на секунду, відповідно енернія зіткнення це десятки , сотні кілограмів у тротиловому еквіваленті, а маленький уламок може мати енергію кулі а тої більше. Тобто ціна помилки може бути смерть.

Тому цивілізація, яка має велику кількість станцій і кораблів, майже напевно створить цілу систему логістики та дисперізації:

• обов'язкові маяки;

• реєстрацію об'єктів;

• автоматичне відстеження;

• стандарти утилізації;

• відповідальність власників.

Сміттєзбиральник у такому світі можливий.

Але він буде не космічним двірником на старому кораблі.

Швидше — дуже кваліфікованим оператором високоточної технологічної інженерної системи.

Його робота буде ближчою до:

• ремонту супутників;

• обслуговування атомної станції;

• роботи сапера.

Чому пірати у космосі виглядали б інакше

У книзі є пірати як класична пригодницька загроза.

Це працює драматично.

Але технологічний рівень світу змінює саму природу піратства.

У морі головна ціль — захопити корабель, забрати товар, та мати місце де його продати.

У космосі набагато ціннішим може бути контроль систем.

Космічний пірат майбутнього, швидше за все, буде не людиною зі зброєю у коридорі та папугою на плечі.

Він може:

• зламати систему керування;

• підмінити навігаційні дані;

• заблокувати зв'язок;

• змінити доступи;

• змусити корабель сісти там, де потрібно.

У світі з потужним ШІ головна боротьба відбуватиметься не тільки за метал, а за інформацію.

ШІ змінює цивілізацію сильніше, ніж ракети

Бортовий ШІ Грім — один із найцікавіших елементів книги.

Він має характер, пам'ять і власну поведінку.

Але саме тут виникає найбільше питань до світу.

Якщо людство створило такі системи, вони неминуче змінять суспільство.

З'являться питання:

• чи є такий ШІ власністю;

• чи має він права;

• чи може він відмовитися виконувати наказ;

• чи можна створити його копію;

• хто відповідає за його рішення.