Перевірка на твердість №6: Старлайт.Терапія на краю світу - коли фантастика просто декорація

Ксенопсихологія, рідкий азот і Windows XP у міжзоряному майбутньому.

Є простий тест на фантастичний світ.

Уявімо, що ми прибрали космічну станцію, іншопланетян, штучний інтелект і міжзоряні кораблі. Наскільки сильно доведеться переписувати історію?

У хорошій науковій фантастиці відповідь зазвичай: дуже сильно.

Інша біологія змінює медицину. Інша фізика змінює транспорт. Штучний інтелект змінює керування системами. Замкнена космічна станція змінює аварійні протоколи. Контакт кількох розумних видів повинен породити нові науки, професії й інституції.

А якщо після видалення всього цього залишається майже та сама історія — можливо, фантастика тут не частина світу.

Можливо, це просто декорація.

Саме таке відчуття в мене поступово виникло під час читання «Старлайт. Терапія на краю світу».

І справа навіть не в тому, що книга «не hard SF». Це було б занадто просте звинувачення.

Проблема цікавіша.

Світ заявляє дуже високий технологічний і цивілізаційний рівень — а потім поводиться так, ніби космічну станцію побудували навколо сучасного психологічного кабінету, додавши прибульцям щупальця, а комп'ютеру — голограму.

1. Ксенопсихологія, в якій майже немає ксено

Головна героїня Еверлін — психолог на станції, де живуть представники різних розумних видів.

І це прекрасна SF-передумова.

Бо ксенопсихологія мала б бути надзвичайно складною дисципліною.

Навіть між людьми психологічні тести, поведінкові норми, способи вираження емоцій і соціальні сигнали залежать від культури, мови й середовища.

А тепер уявімо істоту, яка взагалі походить з іншого еволюційного дерева.

У книзі є маршеланець Меноу, тіло якого може складатися з кількох напівавтономних компонентів. Еверлін майже одразу приміряє до нього людську модель «розщеплення особистості».

Але чому?

Якщо для цього виду множинність компонентів — нормальна архітектура організму, то кілька центрів прийняття рішень можуть бути не патологією, а нормою виду.

Можливо, ненормальним для маршеланця якраз є стан, коли всі компоненти поводяться як одна людська особистість.

Є істота з іншою швидкістю суб'єктивного часу. Її записи Еверлін доводиться прискорювати приблизно у двадцять разів.

І це фантастично цікава ідея.

Бо така різниця повинна ламати буквально все:

розмову;

навчання;

керування транспортом;

аварійні процедури;

соціальну взаємодію;

роботу в змішаному екіпажі.

Для такої істоти людська суперечка може бути майже нерозбірливою автоматною чергою слів.

Отже, їй потрібна не лише психотерапія.

Їй потрібна інфраструктура когнітивної сумісності: асинхронні інтерфейси, сповільнення інформаційного потоку, AI-посередники, автоматичне керування небезпечними процесами.

Є навіть розумне дерево, для якого «пустити коріння» є частиною життєвого вибору.

І тут ксенопсихолог передусім мав би запитати:

а що означає «пустити коріння» біологічно?

Це культурний ритуал?

Статеве дозрівання?

Необхідна фаза метаболізму?

Розмноження?

Симбіоз із ґрунтовою екосистемою?

Без цього порада «ви не зобов'язані жити так, як ваша родина» може виявитися приблизно еквівалентною пораді людині:

«Не хочете спати — не спіть, це лише соціальна норма ».

Для справжньої ксенопсихології спочатку потрібна модель виду:

сенсорика, архітектура свідомості, механізм пам'яті, соціальна структура, розвиток, розмноження, нормальна й патологічна поведінка.

І лише потім — психотерапія.

Якщо цього немає, ксенопсихологія перетворюється на звичайну людську поппсихологію, а прибулець — на людину з незвичайним гримом для костюмованого балу.

2. Як врятувати кабінет і заодно задушити всіх усередині.

Найсмішніша інженерна сцена виникає під час затоплення.

Воду в приміщенні вирішують заморозити рідким азотом.

На екрані це, мабуть, виглядало б чудово.

Але термодинаміка має погану звичку не зважати на красу сцени.

Щоб охолодити один кілограм води приблизно від кімнатної температури до нуля й перетворити його на лід, треба забрати близько 0,4 мегаджоуля тепла.

Літр рідкого азоту при випаровуванні й подальшому нагріванні газу може забрати величину того самого порядку.

Тобто навіть у майже ідеальному випадку йдеться приблизно про:

літр-півтора рідкого азоту на літр води.

У реальному приміщенні — більше, бо ми паралельно охолоджуємо підлогу, стіни, меблі й повітря.

Якщо в кімнаті сто літрів води, це вже не «кілька капсул».

Це понад сотню літрів кріогенної рідини.

І тут починається друга проблема.

Літр рідкого азоту після випаровування перетворюється приблизно на сотні літрів газоподібного азоту.

Сто літрів кріоазоту дадуть уже десятки кубометрів газу.

У закритому приміщенні він не пахне, не отруює і не пече легені.

Він просто витісняє кисень.

Людина може втратити свідомість раніше, ніж зрозуміє, що відбувається.

Тобто реалістичний результат операції може виглядати так:

кабінет урятували;

воду заморозили;

людей усередині — теж майже.

А головне питання взагалі інше.

Навіщо міжзоряна станція ліквідує прорив труби шляхом імпровізованого кріогенного чаклунства?

У такої станції повинні існувати:

автоматичні відсічні клапани; зонування трубопроводів; датчики витоку;

дренаж; насоси;герметизація аварійної ділянки.

І знову бачимо ту саму закономірність.

Технологія майбутнього є.

Системної інженерії майбутнього немає.

3. Психолог майбутнього з TikTok