– Яга Юхимівна чи згодна ти, стати законною дружиною графа Чугайстера Богдановича третього, та проживати з ним століття за століття, в горі і в радості?
– Згодна! – відповіла Яга, не зводячи своїх щасливих очей, з коханого.
– Оголошую вас, чоловіком і дружиною!
– Цілуйтеся вже!
Фух! Лісовик, витер піт з чола і зістрибнув зі своєї саморобної трибуни. Нарешті побралися.
Ох і важкий був тиждень. Довелося всій лісовій нечисті долучитися, щоб помирити цих двох. Скільки горючої смоли було випито, стільки людей налякано, через ті кляті шпалери. Ледь село не згубили...
І домовикам, перепало на горіхи...
Василина Премудра, урочисто присягнула, на кістках вбитих лицарів, більше ніколи не продавати шпалери. Без них якось жили раніше, то й зараз проживемо. Без них краще...і спокійніше.
А то придумали, собі розвагу шпалери клеїти, а ти їх потім бігай – мири.
Весело гуляли весілля Баби Яги і Чугайстера, цілих три місяца. А шпалери...та тьфу на них, кому вони потрібні.
Та все таки, для майбутніх поколінь, мабуть треба написати книгу: "Як поклеїти шпалери і не розлучитися".
#5993 в Любовні романи
#1428 в Короткий любовний роман
#1687 в Різне
#514 в Гумор
Відредаговано: 09.12.2023