Розділ 2

     Довго і  наполегливо Баба Яга з Чугайстером, обирали шпалери, все ніяк не  могли визначитися з коліром шпалер, ледь не посварилися. 

Яга, як справжня жінка  хотіла світленькі з квіточками, а йому темні подавай, одним словом  нечисть необразована. Вибір ледь не затягнувся до самої ночі.
На помічь прийшла  Василина, недарма ж її Премудрою кличуть, порадила нейтральні світло коричневі, так сказати не вашим і не нашим, на том і зішлися. Усі щасливі та задоволені.
– Щось я заморився Ягуся, зайшовши до хати Чугайстер одразу завалився на диван.
– Давай  якусь фільму  подивимося, мені Лісовик заморський фрукт підігнав, фіахуа  називається, казав що нашим яблукам до них далеко, –і він підморгнув Язі.
–А завтра, з самого ранку і почнемо ремонт. 

На тому і вирішили.  І міцно обійнявшись солодко заснули.

*****

     День сьогодні намічався активний.

 Поки майбутній чоловік відсипався, після вчорашнього забігу, Яга напекла гору млинців з полинню, та  ялинкового чаю заварила, ну щоб перекусити, якщо зголодніють, перевдяглася у робочу одежинку, витерла пилюку, яку трясця не брало ані одне закляття, вона просто з'являлася і все. 
Треба буде запитати у Кота вченого, звідки та гадина береться, він же вчений все знає, може пораду яку дасть.
Коханий прокинувся  ближче до обіду, і одразу ж до столу. Сидів, неспішно смакуючи кожен шматочок та  чай з млинцями попивав.
Яга, тим часом розгорнула рулон  шпалерів, відрізала потрібний шматок  і  щільно намазала клеєм, вже уявивши, як буде гарно та затишно у кімнаті.
Заглянула до Чугайстра, а він на тому ж місці сидить,  за столом, ще півкружки чаю в нього. Замилувалася...от же ж гарний падлюка її майбутній чоловік.
Гаразд, хай собі снідає, а вона встигне ще один шматок відрізати і намазати клеєм.
Встигла.
Але Чугайстер, щось не дуже квапився. 
– Чуся, скільки можна їсти,  то йди вже допомогай мені. А то клей просохне.
– Куди ти  завжди поспішаєш? Нас що, вовкулака в спину гонить?– незадоволений Чугайстер, з'явився у кімнаті.
– Ну, а чого тягнути, давай вже сьогодні обклеїмо цю кімнату. 
– Ти хочеш, усю кімнату сьогодні?– він аж присвиснув. 
– Та ні, Ягуся це нереально. Ми ж не встигнимо! 
Стояв отак, як стовп вилупивши свої бенькаті оченята та розвів руки. Давай краще, зробимо перерву, по болоту прогуляємося, до  Кікімори на морс завітаємо.
Яга,  вже починала злитися.
– Тобі либонь, тільки б морс попивати, та з нечистю теревенити. Ти ще навіть не починав мені допомогати.
– А тобі, все треба скоріше, аби як, тяп-ляп, та і все. Я не звик халтурити. Треба ж з розумом все робити, не діти вже!
– Подавай швидше ті кляті  шпалери, а то вже і стіна підсохла і клей! 
Чугайстер тримав в руці  обмазаний клеєм шматок шпалер і продовжував сваритися.
– Все тобі швидше, та скоріше! Швидко  тільки Каркуша літає... Треба, щоб надійно було, на віка.
– Повільно, надійно... Йди до Дідька, – розсердилася Баба Яга.
– А тобі не здається любий, що з твого  "повільно і надійно" у  тебя виходить тільки "повільно". Не думала, що ти такий неповороткий Чуся.
– Угу. А твоє скоріше, скоріше.... наче  краще.
Поспішай повільно. Знаєш коли треба спішити?
– Знаю! І про нечисть твою яку, насмішиш і про блох, і про твою болотяну черепаху, яка довго живе, бо ніколи не квапиться,  – Яга  старанно  намагалася розгладити шпалери ганчіркою.
– Ти давай, не відлинюй від роботи, ось там скраєчку розправ, а знизу вирівнюй.
– Краще спочатку давай разгладимо їх і підтягнемо.
– Не вийде, вирівнюй кажу.
– Та не можу, руки в клеєві, треба  помити.
Поки, Чугайстер хвилин двадцять мив руки, Яга  самостійно відірвала від дерев'яної стіни шпалеру і знову приклеїла, наче вирівняла.
Потім ще декілька, та ще.
– Ягусінька,  а може ми повечеряємо? Тоді і робота швидше зробиться.
–От же трясьця твоїй мамці !? Ну яка вечеря?  Ти щойно обідав.  Давай вже зробимо і заспокоїмося. 
Треба від клею відмиватися, та до печі ставати, накривати...
Ягуся хотіла тільки одного, якомога  швидше  доклеїти, ті бісові шпалери.
Але... Пішла готувати майбутньому чоловікові вечерю.
Добре, що у Яги піч була магічна, яка сама пекла та варила, але при всій своїй чарівності, нарізати  всі інгредієнти до страв, вона сама не вміла. Суттєвий недолік!
– Ох і добрий в тебе кохана, борщ! – Чугайстер доївши одну тарілку, попросив добавки.
Поки він зі звірячим апетитом наминав  свіженький борщ, Язі було не до цього. 
Вона рішуче, взялася знову до справи, та приклеїла ще два шматка шпалер.
Чугайстер оцінююче оглянув її роботу, похвалив і сів прямісінько на диван.
– Ти що? Збираєшся  знову новини дивитися? А шпалери?
– Ягусінька, не кип'ятися. Не можна отак одразу після їжі...  дай їй хоч  переваритися.  
– Цілий день, як білки в колесі бігаємо, а навіть не знаємо, що в нашому царстві коїться.
– Он дивися, Домовики геть подуріли, вимагають рівності і свобод. А яка з них нечисть. Щоб мною,  графом Чугайстером третім, та якийсь там домовик помикав, не бувати цьому!!
 У Яги вже  почали здавали нерви.
Хотілося вопити,  кричати і... вбити коханого! 
– Чуся,  ти  зараз знущаєшся з мене? 
– Відпочинь Ягуся! Посиди поряд зі мною.

 – Куди ти все несешся?
Щоб  трішки заспокоїтися, вона пішла збирати сміття, витерла підлогу та розвела нову порцію клею.
Таки дочекалася, коханого.

 Він нарешті залишив бідне яблучко у спокої,  висловив все що думає про сьгоднішні новини блюдечку, наче воно винне, що є то й показує. Поволі піднявся  з дивану і робота знову закипіла.
Вже можна  було  милуватися двома стінами  з новими шпалерами.
Виглядали світло коричневі шпалери в хатинці чудово!
Ваууу! Ще трішечки і можна буде помилуватися всією кімнатою.
Але  запал у Яги пропав, вона дуже сильно заморилася. Клей був  всюди... на підлозі, на одежі,  на меблях, навіть у  волоссі...
Баба Яга  зовсім без сил, плюхнулася на диван.
Вона має право перепочити.
– Чого сидиш? – обернувся Чугайстер, – хотіла швидко, давай долучайся, не сачкуй.
– Та як ти клеїш? Дай но я, – він сильно смикнув шматок і він відвалився, потягнувши за собою ще декілька шпалер, з гуркотом падаючи наступив на  відро з клеєм.
– Аааа!!!– заревів він несамовито. 
– Хто його сюди поставив!?
Посеред кімнати, з прозорим місевом із клея і шпалер розтікався Чугайстер.
Він кинув шматок шпалер, вліз руками в калюжу з клеєм, згадавши  всіх родичів та проклинаючи всі покоління Баби Яги, особливо дісталося  її бабці Солохі, на яку  вона так була схожа... Встав...  
З нього капав клей.
Він голосно лаючись  стрімко вибіг з хатини, залишаючи після себе, як равлик, клейкі сліди та шматки шпалер.
Яга повільно присіла на підлогу  та закривши обличчя руками істерично розсміялася.
Та так дзвінко сміялася, що навіть хатина на курячих ніжках, не витримала і сама затряслася від сміху,  здригаючи і підкидуючи свою невгамовну хозяйку.
Насилу заспокоїлись обидві.
– Каркуша, що робити? Здається Чуся образився, – звернулася вона до свого найкращого друга і помічника, який весь  цей час мовчки спостерігав за їх баталіями зі шпалерами.
– Та нічого з ним не станеться. Клей в болоті відмиється, потім з Лісовиком пропустят декілька чарок горючої смоли, грибників п'яні полякають і завтра приповзе до тебе твій коханий, як наче  нічого і не було.
– Думаєш, прийде?
– Сто голів мені в дзьоба, якщо брешу!
– Ти мені от що скажи Яга, ти якого біса сама полізла шпалери клеяти, тобі чари дані нащо?
– Та хотіла ж сама...
– Наступного разу, вари краще зілля, в тебе це краще виходить.