Розділ 1

       Коли їм обом минуло друге сторіччя, Чугайстер нарешті дозрів та  зробив своїй коханій  Бабі Язі сердечну пропозицію.
Заявився він до неї, ледь не  з самого ранку,   моднявий такий, в  червоному жакеті  і де він тільки на болотах викопав той непотріб, з букетом улюблених чортополохів, для солідності кашлянув декілька разів та промовив:
– Я старий солдат і не знаю слів кохання.
–Ти  давно вже одна Ягуся, я самотній мужчина, в повному розквіті сил, давай одружимося.
Повисла тиша.
– І це все? –розчаровано запитала Яга.
– Чуся, а романтика? А каблучка з діамантом? Такий відповідальний день, а ти навіть цього не спромігся.
– А що тобі ще треба? Прийшов, запропонував, чекаю на твою відповідь, а ти ще й носом крутиш, чи знову  свого наслідного принца Ванька чекаєш? – почав він сердитись.
–Ну так не дочекаєшся, ми з Лісовиком його так напоїли, що він  на декілька років забув як його і звати.
– Та чхати я на нього хотіла, тебе ж бовдура завжди чекала. 
Потім трохи  заспокоїлась, подумала, все ж таки не кожного дня її заміж зовуть і проявила милосердя до свого коханого.
– Та згодна я любий мій, звісно згодна!
– Ой, що ж я тебе на самісінькому порозі тримаю, проходь женишок, поговорити треба, все вирішити. Де весілля справляти будемо, скільки гостей звати. 
Чугайстер від такої відповіді, аж розквіт як трояндова пелюстка.
– Все для тебе, душа моя. Як ти забажаєш, так і буде, та лагідно так, любляче ущіпнув її за сідничку.
Баба Яга  розчервонілася від такої уваги, заметушилася по хатинці, почала швиденько  на стіл накривати: тут тобі і наливка з мухоморів, між іншим, настояна по сімейному старовинному рецепту, який від бабці Солохи їй дістався,

і печінка  молодих кажанів, бараболю з нутрячим сальцем поставила, жаб'ячі ніжки у солодко-кислому маринаді, салат із ряски.  

Пиріг з дикої ожини, сьгодні вдався у Ягусі, як ніколи.
Все  найкраще для доброго гостя. 
Гарно поснідавши та трохи захмелівші, вирішили переміститися на диван. Запустили яблучко по блюдечку з блакитною кайомочкою, новини тридев'ятого царства хотіли подивитися. 
Але блюдечко сьогодні  виявилося не в дусі, каже магнітні бурі, кіна не буде.
Поки Яга, сварилася з блюдцем, Чугайстер потрохи почав дрімати.
– Чуся, я от що вирішила, перш ніж побратися, треба нам хатинку мою прикрасити.
– Угу.
– Та прокинься ти, – тряхонула  його Яга.
– Як скажеш кохана.
–Домівку мою, кажу нам треба привести до ладу,  весілля все таки, ремонту давно потребує моя дерев'яна хатинка на курячих ніжках.
– Шпалери  я хочу  поклеїти, до  Василини Премудрої треба їхати,  у неї в лавці всіляких  багато,  яких хочеш шпалер, на вибір.
– Добре.
– А давай зараз і почнемо.
– Прямо зараз?– весь сон, як рукою зняло.
– А чого чекати, Чуся раніше сядимо, раніше вийдемо.
– Поїхали!  Запрягай своїх оленів, поїдимо як порядна нечисть на бричці.
– В тебе ж ступа є, –ледь буркнув він.
– Не гоже засватанній дівці, одиноко на ступі роз'їжджати, разом їдимо, – сказала, як відрізала.
От характер, подумав Чугайстер, прямо відьма. Він приречено поплентався до дверей.
– І давай там, не барися, за декілька годин щоб управився, - командувала Яга.
– А поцілунок?
–Еее, ні дорогенький, тільки після весілля, ти ба що удумав поцілунок йому, а потім з Лісовиком будете мені кісточки перемивати та сміятися, яка я розбещена. 
– Поганої  ти про мене думки Ягуся, я ж від чистого сердця, а ти перемивати ...,– образився Чугайстер.
– Нема коли балакати, треба діло робити. Іди скоріше, запрягай. До вечора, дасть Чорт управимося, а завтра з самого ранку почнемо роботу.
Поки чекала на Чугайстра, ледь не збожеволіла , декілька разів спідницю міняла, зупинилася на бордовій, що у Кікімори на зілля  виміняла.
Та і хустинку треба поновішу, все ж таки наречена самого графа Чугайстера третього. 

Ох, стільки дівчат за ним бігало і Василина до  зустрічи зі своїм Чахликом, мала види на нього і подружка її заклята Кікімора, не один раз натякала, що не проти з її Чугайстриком в болоті покупатися, стидоба яка, а ще подруга називається. А він бачте, її вподобав. Тепер наречений! О, як! 
– Іди там твій хахаль приїхав, – до хатинки Каркуша залетів, і  де його завжди, як він потрібен,  біси носять.
– Не хахаль, а наречений, Чуся мені сьогодні пропозицію зробив і я дала згоду, – весело вона підмигнула одним намазаним оком, другий схоже забула намалювати, ну шо ж старість не радість, буває. 
– Оце так новина, таки зробив? А я думав ще сторіччя ти в дівках просидиш.
–Чур тобі в ребра, кохає він мене.
–Їдь вже, чуєш в дзвінок б'є, схоже сильно зачекався. 
– Таку красуню можно і почекати, - кокетливо сказала Яга і швиденько вибігла на вулицю.
– Скільки можна збиратися? Вже втретє дзвоню, тобі позакладало?
– Не сердися любий, заговорилася з Каркушою, ти ж знаєш який він балакучий після полювання.
– Сідай вже, їдимо.
– З тобою коханий, хоч на край  чорного болота!