Глава 1

        - Рито, прокидайся!! - чути голос з кухні. Мама вже в третє мене кличе, - Риточко, сонце, прокидайся. Ти запізнюєшся! 

  Початок 8-го класу. Немає сил ні на що, перехід в іншу школу забрав у мене багато терпіння. Нові знайомства, не сприйняття мене в класі. Це було моє рішення і дякую батькам, що мене підтримали у цьому.

      - Рито! Тебе довго чекати? Бутерброди на столі, чай охолонув, я поспішаю на роботу, постарайся встигнути до першого уроку! 

       - Мамо, вже встаю, - ледь зібравши себе до кучі по ліжку, нарешті, піднялась. 

         Подивилась на себе в дзеркало і побачила симпатичну брюнетку - підлітка, я перша з дівчат почала носити бюстгальтер, та я перша на кого хлопці звертали увагу. Проте, я відчувала, що я не там, де маю бути. Пішла вмилась, почистила зуби, погладила кішку, яка сьогодні знову не давала мені спати, оділась та пішла снідати. 

        - Дідько! Я запізнююсь, до уроку ще 20 хв, а їхати мені, як мінімум, 30 хв. 

         Я прийшла у школу і знову запізнилась, моя попередня школа була у нас біля будинку і я з радістю виходила з дому за 5 хв. до дзвінка, проте через сварку з вчителем, я попросила батьків мене перевести до іншої школи.

         - Рито, ти знову запізнилась на урок літератури, ти у нас новенька, а вже з початку семестру маєш зауваження на рахунок дисципліни! 

         - Вибачте, Нелю Борисівно, я виправлюсь! Дозвольте сісти? 

         Це наш класний керівник, я їй сподобалась і вона вірила в мене, та цінувала мої успіхи з філологічних наук. Проте, мої запізнення її засмучують. Та я не можу побороти в собі те небажання прокидатись і йти у їхню школу. Я тут чужа. 

           Урок за уроком і вже закінчується цей день, раптом прийшло сповіщення на телефон: 

      "Сьогодні дискотека у нашій школі. Прийдеш? Ми за тобою дуже сумуємо. Твоя Кріс." 

         Нарешті, хоч якась приємна новина, дискотека у моїй колишній школі. Мене там любили, але той вчитель все зруйнував. Звичайно, я прийду, Кріс ще питає! Ми з Кріс були з першого класу за однією партою. Допомагали один-одному, носили книги порівну, та давали списувати. Потрібно зайти до мами в пекарню, та сказати про свої вечірні плани. 

        Вечір. Я збираюсь на дискотеку в школу до своїх друзів. Джинси МОМ та біла футболка - класика. Звісно, легенький макіяж та розпущене волосся до лопаток. Дзвоню до Крісті: 

        - Я вже зібрана, ви як там?

        - Марго, ми тебе вже давно чекаємо, хлопці десь взяли слабоалкоголки, ти будеш?

        - Супер, звичайно буду, хоч якось хочу відволіктись від того, що відбувається.

       Через кілька хвилин, я вже була у школі, гарно прикрашений зал, музика, мої найкращі подруги, та рідні стіни.

          - Марго, доброго вечора, як ти? Як навчання в новій школі? - зустріла свого колишнього класного керівника.

           - Юрій Богданович, якщо чесно не дуже, я сумую за нашою школою, я тут росла, вчилась, але ви, як ніхто, знаєте причину мого переходу. Станіслав Олександрович дозволяє собі багато не потрібного говорити у мою сторону, він мені завалив попередній рік по балах, а я була відмінницею! - мені важко було це говорити, я досі на нього ображена.

             - Марго, у мене хороші новини! Після твого випадку, ще декілька батьків з дітьми поскаржились директорці на Станіслава Олександровича, його звільнили, тому, якщо раптом ти захочеш повернутись - знай, ми тебе всі тут чекаємо!

            - Юрій Богданович, це найкраща новина! Дякую, я поговорю з батьками! - моїм радощам не було меж, вже не вперше в житті я добиваюсь того, що хочу. Тепер можна йти до дівчат і трішки це відсвяткувати. 

          Ми по трішки випили та пішли танцювати, я сьогодні їла лише бутерброди зранку, тому той "Бірмікс" мене дуже добре розслабив. Музика, танці, гарні новини - чудовий вечір. Чую звук байка. Хто це? Всі присутні одразу підійшли до вікон, щоб подивитись, хто такий божевільний, що заїхав байком до вікон школи? Я теж підійшла. Через вечірню темряву вдалось розгледіти 2 байка, та двох хлопців, які припаркувались та йшли до залу. 

        - Кріс, ти бачила? - посміхнувшись, сказала подрузі.

        - Ясно, сьогодні в тебе буде новий залицяльник? 

        - Надіюсь на те, один з них дуже симпатичний, тому він буде мій! Сьогодні у мене чудовий вечір, тому все буде в моїх руках! - Крісті знала, моє відношення до хлопців, я любила їм подобатись.

        - Успіхів, знаючи тебе, впевнена, що у тебе все вийде!

       Заходить він, красень, високий, підкачаний, не відвести очей. Він буде мій! 

       - Привіт, давай познайомимось, - я зробила перший крок. 

       - Привіт, не люблю дівчат від яких тхне алкоголем! - він був байдужим.

        - Розслабся, це шкільна дискотека, тут майже всі вживають слабоалкогольні напої. Як тебе звати? - не здавалась я.

         - Степан!

         - Тоді я Параска! - засміялась я, - Йдемо потанцюємо?

         - Ні, не хочу, дякую за увагу! - він відповів дуже грубо, я здивувалась, це вперше, коли я не зацікавила хлопця.

         Того вечора я ще трішки випила, багато танцювала і пішла сама додому, з думок не вилазив той хлопець. Прийшовши додому, батьки вже спали, тому я швиденько сходила в душ і пішла спати, адже завтра знову навчання.