розділ 12

З'явився Раймонд, лише через два тижні. Як я про це дізналася? Та легко, він до мене прийшов. Ага, як завжди з самого рання .

Як кажуть, нічого не віщувало. Спала я значить, нікого не чіпала, і тут мене волають .

-Люсі, вставай.-голосила моя сусідка по кімнаті, із заплющеними очима.

-Ну чого тобі не спиться. Відстань Міранда.-сонно озвалася я, перевертаючись на інший бік.

-Та я б із задоволенням, та тільки твої шанувальники спати заважають. З самого рання двері вибивають.

-А чого це відразу мої, може твої. Ти яка красуня, може це від тебе хтось без розуму.

-Ага, від мене, тільки ім'я поплутали і Люсі обзивають. - А ось це вже аргумент. Довелося йти відчиняти.

Відкриваю, загалом я двері з моєю коронною фразою:

-Ну і, хто той смертник, хто посмів порушити мій сон. Щас прокляну. - так, побачити хто стукав я не могла, так як очі відкриватися не хотіли. Що не дивно, поспати мені вдалося всього пару годин. Всю ніч я, як старанна учениця, готувалася до здання іспитів. Цей тиждень останній, перед осінніми канікулами. Ну як канікулами, скоріше вихідними. Як можна назвати чотири вихідні канікули? Не знаєте, ось і я не знаю.

- Бойовиків не вчать прокльонам, - долинуло глузливо.

- Раймонд?

- Власною персоною. Пробач мені, і це тобі. - Мені простягли гарний букет жоржин.

Мені б теж вибачитись, але не можу. Стою, нюхаю квіти і як дура посміхаюся. Добре хоч вчасно прокинулася.

- Раймонд, я багато думала у твою відсутність. І багато що зрозуміла і усвідомила, взагалі ... Пробач мене, я багато чого тобі наговорила не подумавши. По суті, я не знаю про тебе нічого, а насмілилася судити. Вибач, надалі я вислуховуватиму тебе, а не віритиму пліткам. І... Я сумувала. - Фух, наче все правильно сказала.

А може, і не зовсім все, тому що Раймонд відразу згріб мене в обійми і видихнув кудись, в район шиї.

- Я теж сумував. Дякую, що не відвернулася від мене.

Так ми й стояли посеред коридору, ага, обійнявшись. Приблизно через десять хвилин такого стояння мені набридла ця невдячна, але дуже приємна справа.

- Ем, Раймонде, нам як би на пари потрібно. - несміливо подала голос.

- Так, звичайно, я відведу. А то, уведе хтось ще .

- Боже мій, і як же я в твою відсутність жива то залишилася. - Пошепки прошепотіла я, і вирушила на збори.

Позбутися Раймонда, у мене так і не вдалося. Мене все ж таки супроводжували в їдальню, до речі обійшлося без скандалів, з боку дівчат, хоча недобрі погляди все ж таки були. О так, і на пари мене теж проводили.

- Побачимося після лекцій, на спортивному майданчику. У тебе якраз там остання пара, займемося магією.- втішив мене хлопець.

- Я зрозуміла.- ні,ну а що,не висловлювати ж йому,що я думаю про тренування після фізпідготовки. Скоро сам все побачить.

І ось вона, година ікс, всі йдуть переодягатися і по будинках, а я присіла на траву, віддихатися після пробіжки по смузі перешкод.

- Ну що, готова? - Почула у себе за спиною.

- Добий мене, і буду готова.

- Сарказм зацінив , а тепер за роботу . Покажи мені, що ти вмієш із бойової магії – пролунав наказ.

Тому довелося відривати свою тушку з насидженого місця і плестися за Раймондом на середину майданчика.

Почати я вирішила з найпростішого , фаерболу. Перший і другий, шкоди особливої ​​не завдали, що й не дивно. Все ж таки мій противник старшокурсник.

- Слабко. Давай так, як тільки ти зможеш мене завалити на землю, я тебе відпущу відпочивати, а доти займатимемося.

Дуже добре, перспектива залишитися тут на все життя вже маячила на горизонті. Але робити нічого, довелося бити.

Пробувала я практично все, і фаерболи, і повітряні вихори (які у нас вчать, на секундочку на другому курсі), і водяні батоги. Нічого, результату нуль, цілковитий і кругленький. А тут ще й Раймонд олії у вогонь підливає. Від нього тільки й чути "що таке Люсі, силачок замало", "що Люсі, це і все", "о Боже, моя бабуся, і то краще б'є". А знаєте, подібні фразочки досить сильно ображають. Я то стараюся, причому щосили.

І ось тут, коли я майже зітхнула, мені прийшла геніальна ідея. Застосовувати все потрібно було швидко та несподівано. Швидким рухом, я створила невеликий портал, прямо біля ніг Раймонда, і через портал зробила підсічку. Секунда і хлопець падає на землю, а портал зникає.

-Так Нечесно. Ти не використала бойову магію. - почулося від хлопця. А мені що, я не винна.

- Раймонде, дорогий, потрібно точніше формулювати свої прохання. Ти просив тебе завалити на землю, я це зробила. Тепер можу бути вільною. До завтра.

- Виразка.- Почула я собі в спину, коли була вже на виході з полігону .