розділ 11

Ішла на заняття у найжахливішому настрої. Ну як так ? Чому доля так і норовить повернутися до мене своєю філейною частиною? Щось мені підказує, що в наставники мені Раймонд потрапив не випадково. Так само, як і те, що мені ніхто в цьому не зізнається.

Проте , сам Раймонд, після оголошення мого наставника, таки розквітнув. Всю дорогу до аудиторії (так, він тепер мене зібрався на всі лекції водити, особисто), весело щебетав, як чудово, що ми тепер пов'язані, і як багато він може мене навчити.

-Я зайду за тобою в кінці лекції.-З посмішкою проспівав цей тип, коли я вже збиралася зайти всередину.

-Дякую, сама дійду. А ти краще, займися чимось іншим.-Спробувала в черговий раз достукатися до хлопця. Імовірність звичайно, мала, ну а раптом.

-Я ж сказав, твоя безпека тепер, мій прямий обов'язок. І чим же я, повинен на твою думку зайнятися? - Ну, сам напросився.

-Та хоч би сходив, похмурив дівчат. Малоймовірно, звичайно, що ще хтось залишився, поза твоєю увагою, але ж є першокурсниці.

- Ти що, дійсно думаєш, що я тільки й зайнятий тим, як стрибати з ліжка в ліжко? - Мені здається, чи Раймонд образився?

-Нууу.. Чому відразу так грубо. Не зрозумій мене неправильно, але твоя репутація каже сама за себе.

-І не соромно тобі? - Все-таки він образився- Ти слухаєш порожні чутки, але забула запитати у мене, чи це правда. До речі, я намагався до тебе ставитися по-доброму, а який результат? Ти тільки й робиш, що шпигаєш мене, як набридливу муху. Ну і гаразд, нехай, раз я тобі так гидкий, більше докучати не буду.

Озвучивши таку полум'яну мову, хлопець пішов, а я так і залишилася стояти біля дверей аудиторії, безглуздо моргаючи очима.

Чесно кажучи, слова Раймонда змусили мене замислитися. Адже правда, я навіть не вислухала позицію хлопця. Раптом Раймонд і не такий поганий, як про нього говорять чутки?

Завдяки цим роздумам я навіть не помітила, як пройшла лекція. Почалася перерва, тільки Раймонд не прийшов. Як і не прийшов і на інших перервах, і після лекцій.

Якщо вірити словам куратора, у нас сьогодні, з Раймондом має бути індивідуальне тренування практичної магії, ось тільки, де воно проходитиме, мені ніхто не сказав.

Раймонд, мав зайти за мною до гуртожитку, і звідти ми вирушили б на тренування. Ось тільки він не прийшов. Як не прийшов і наступного дня, і через день, і навіть через тиждень.

Раймонд, наче випарувався. Як не намагалася я його знайти (не для вибачень, а заради занять і тільки) всі мої спроби не увінчалися успіхом.

Я навіть розпитувала про нього, його одногрупників. Правда, довелося сказати, що я його дівчина. Спасибі чуткам, багато хто знав, що у Раймонда є дівчина першокурсниця, але жоден не знав, куди зник Раймонд. Всі як один стверджували, що хлопець так і не з'явився того дня, коли ми з ним посварилися, на заняття, як і після.

М-да, мабуть сильно я його образила.

Раймонд

Ніколи не думав, як можу виглядати збоку. А ось Люсі, змусила мене задуматися про це. А справді, я збоку здавався бабійом. Раніше мені лестили подібні чутки, хоч і брехливі, але все ж таки.

Так, у чомусь вони звичайно правдиві, у мене були дівчата, і досить багато, але не вся ж академія?! Я себе, знаєте, не на смітнику знайшов. До того ж, я маю власні принципи.

Я ніколи не заводив стосунки з незайманими (занадто багато мороки), і зайнятими. А ось інші, хто хотів ні в чому, не обтяжуючих відносин, моє серце завжди вільне.

І ось зараз, завдяки словам Люсі, мені стало соромно. І за чутки та за свої ж вчинки.

Саме тому, я вирішив, що мені потрібно трохи розслабитися, і про все добре подумати, і поїхав додому до дядька. Тільки він завжди мене розумів і приймав таким, яким я є. Тільки там, я по-справжньому відчував себе вдома.