розділ 10

Як доплилася до гуртожитку не пам'ятаю, хоч убийте, так само не пам'ятаю як лягла спати. Так, мене вирубало дуже рано, а вранці розбудили ще раніше.

-Люси, вставай, до тебе прийшли. Ну вставай же? Люсі! - Не знаю скільки часу мене трясуть з подібними словами. Вставати категорично не хочеться, до того ж, мій внутрішній годинник каже, що для загального підйому ще рано.

-Ну що там трапилося, кінець світу? - Невдоволення з мене так і пре вранці.

-Та ні, до тебе прийшли.

-Як прийшли, нехай так само і йдуть. Так і передай.- пробурчала я, зариваючись у подушки.

-Що, твоєму куратору так і сказати? - Здивовано пропищала Міранда у мене над вухом.

-Ну кінець ... Стоп що? - Від усвідомлення, що до мене з'явився куратор групи, сон як рукою зняло. - Зараз буду. - бігом зірвалася у ванну.

Поки приводила себе до ладу встигла багато про що подумати. А точніше про свої косякі. Судячи з їхньої кількості, на мене чекає захоплююча розмова або ж покарання, от і припливли.

Двері куратору я відчиняла, з таким виглядом, ніби на страту йду, не інакше.

-Люси? Ходім .  - Ну все, хана мені.

Іду, на куратора навіть не дивлюся, соромно. Хоч і дуже цікаво, як же він виглядає, судячи з голосу, досить молодий, але слух може обманювати.

Так ось, про що я, ааа, точно. Загалом йдемо ми такі в тиші до ректорату, спокійно йдемо, можна сказати мирно. І нічого не віщує біди, як поряд з черговим поворотом коридором, через цей же поворот вилітає величезний вовк. Так так, вовк, великий такий, білий. А лапи то, величезні просто, а ікла, ще більше.

Ой, відволіклася, отож, вилітає вовк, бачить нас з куратором, але вже пізно. Він просто не встигає загальмувати, і різко, я навіть сказала, з усього маху збиває нас з куратором з ніг.

Не знаю як так вийшло, чесне причестне, але я приземлилася на цього ж куратора.

-Вибачте! - Злякано пискнула, поки куратор пропалював поглядом вовка, що втікає. - Вам дуже боляче, не забилися? - Так, зі мною іноді буває таке, як нескінченний потік слів. Але лише у дуже стресових ситуаціях. Так, все правильно, саме ДУЖЕ СТРЕСОВИХ ситуаціях, і ось одна з них.

-Може бути, ви спочатку злізете з мене, а потім вже будете ставити запитання? - М'яко так прошепотів мені на вухо куратор, і посміхнувся.

Чи варто говорити, що після цього мене з тіла куратора як вітром здуло? Думаю, ні.

Поки я значить, заливалася фарбою сорому, цей нестерпний чоловік підвівся, обтрусився, і пішов далі коридорами академії. Ну, нормально?

Мені ж нічого не залишалося, як піти за ним.

Прийшли до ректорату без подій, посіли потрібні місця, сидимо. Він мовчить, і я мовчу, німе кіно, м-да .

Зрештою, все ж таки заговорила я, обравши тактику, виправдатися і звинуватити. За всіх часів безвідмовно працює.

-Якщо, з приводу пар, я не винна. Це все Раймонд, з нього і попит- корила  себе, за доставлення зайвих проблем хлопцю, але все ж таки його здала. Ну а що, мені що , за нього віддуватися? — А взагалі, з якого приводу мене викликали в ректорат так рано? І представтеся будь ласка.

Що сказати, у куратора натуральним чином нижня щелепа зустрілася з підлогою . Але, треба віддати йому належне, швидко оклемався.

- По-перше, свого куратора треба знати в обличчя. Ви ж знали, куди вступаєте . По-друге...

-Ну, як би, не зовсім знала.-Тихенько пробурмотіла я, сподіваючись, що куратор не почує. Почув.

-Що ви сказали? - Тихо, майже пошепки запитав куратор.

-Що чули - рознервувалась я - я взагалі, тільки вчора дізналася, що на бойовому.

-Так, з цим я розберуся пізніше. Навіщо, я вас власне покликав. Прийшли звіти про магічний потенціал, і ви, адептка Люсі, серед найсильніших. Тому, з сьогоднішнього дня, вам надається в наставники один із старшокурсників, для додаткових занять з практики.

-Дуже добре. І хто ж цей щасливчик? - І якось недоречно, на думку спала думка про те, що я знаю одного старшокурсника бойовика.

-А ось і він. Знайомтесь, Раймонд Дер Астер, найкращий учень бойовиків третього курсу. Сподіваюся ви подружитеся.

-О так, куратор, ми потоваришуєм . - Від сарказму втриматися не вийшло. Та й як можна нормально на цю ситуацію реагувати, якщо причина ситуації стоїть у тебе за спиною. Я прямо відчуваю, як мою спину пропалює погляд хлопця.

-От і відмінно, можете бути вільні. - І тільки я збиралася вилетіти за двері, як мене зупинив голос куратора - і, до речі, мене звуть Саймон Дер Курон, для адептів просто професор або куратор. Або ж із приставкою Курон , запам'ятайте на майбутнє.