розділ 6

Раймонд

Як все не вчасно. Тільки я збирався почати розмову (читаємо спокусу) дівчинки, як на горизонті з'явилася ця ... Як її там ... Коротше дівчина.

Наїхала на мене, не зрозуміло за що, до того ж сама себе зганьбила на всю академію. Як я зрозумів з безперервного потоку промови, вона розраховувала на відносини зі мною, та тільки прорахувалася. До того ж забрехала.

Не було між нами нічого, того дня. Так, не сперечаюся, ми спали в одному ліжку, але більше нічого не було. А після я пішов, ну, як пішов, швидше мене перемістили (-ла), одна невгамовна, гордовита, дівчинка.

Ну та гаразд, це не так важливо, як той факт, що поки я розбирався з цією істеричною особою, Люсі пішла. Мовчки, без питань або докорів, встала і пішла. Я навіть більше, ніж впевнений, що з високо піднятою головою.

Довелося бігти у головний корпус та шукати її розклад. Потрібно було пояснити всю ситуацію, інакше не бачити мені, мою помсту, як власних вух.

Розклад здобув швидко, і який же був мій подив, коли я дізнався на якому вона факультеті. З глузду з'їхати, це означає, що ми з нею будемо бачитися, як на перервах, а й у деяких лекціях. Адже у мого курсу, і її були одні й ті ж дисципліни, так, мало, але все ж таки були.

Отже, щось я відволікся на свої думки, надто замріявся, перепрошую. Так от, знаходжу, значить, я потрібну аудиторію, до початку лекції ще десять хвилин, цілком встигну порозумітися.

Одним різким рухом відчиняю двері, і рик сам собою виривається з мого горла. Люсі сидить на колінах, хто б міг подумати, кого, правильно, мого молодшого брата. Який, у свою чергу, не може відірвати своїх синюшних , (терпіти не можу цей колір), очей від МОЄЇ дівчинки.

-А ну відпустив мою дівчину, Ріг, негайно.-сам не помічаю, як вигукую новий статус для Люсі. Та й пофіг, головне щоб брат відстав від неї, а то вчепився, як кліщ.

-А з якого це часу, я стала твоєю дівчиною, вирішив гарем собі завести? - Ну ось чому вона не може промовчати, коли потрібно. Я і так в сказі, дракон так і рветься, на захист Люсі. Та так сильно, що я ледве стримуюсь від обороту, а тут ще й вона олії у вогонь підливає.

-Люси помовч, будь ласка. Потім все обговоримо. - Постарався якомога ласкавіше звернутися, до дівчини, але вийшло трохи зло. Ну та гаразд, потім вибачуся.

-Ну ось і розібралися. Це чарівне створіння не твоя дівчина, так що заспокойся, і пошукай собі іншу. - Ну ні, такого я стерпіти не зміг.

Втім, я й сам не усвідомив, що роблю. Заклинання заморозки, само собою злетіло з пальців, і кинулося у бік брата. Мить, і він під дією заклинання, а я хапаю Люсі за руку, і рушаю на вихід з аудиторії, подалі від сюди, інакше бути бійці.

Люсі

"Ні, ну ви чули? Дівчина я його, бачите. А як же та фіфа, зі їдальні? Швидше вона була схожа на його дівчину, ніж я. І взагалі, нічого на мене гарчати. ​​Я не його річ, і ставати нею не збираюся взагалі."

Все це народилося в моїй голові, поки мене, безцеремонно, і до речі, без дозволу , тягли коридорами академії. Як я зрозуміла, у бік виходу.

Куди мене, до речі тягнуть (я маю на увазі, кінцевий пункт призначення, якщо що), питати чомусь, не хотілося. Хто його зна , що цей божевільний може викинути, ось як очі сяють. Особливо зіниці, які раз у раз витягуються у вузьку смужку, що означає, що дракон Раймонда намагається перехопити контроль над тілом.

Про це я знаю не з чуток, тому що мій, "дорогий" татко є чистокровним драконом. І я часто спостерігала такі зміни в ньому, коли батько мене сварив, за спілкування зі служницями, довше, ніж звичайно.

У такі моменти я намагалася не траплятися йому під руку. А то мало раптом на дракона перетвориться і зжере. Ну так, батько зжере рідну дочку? Я знаю. Маячня. Але нічого з собою вдіяти не могла, надто мала. Ну а як підросла, страх поступово зник, і більше я його не боялася, як і інших драконів. До сьогоднішнього дня.