розділ 5

-Ти весь час така виразка? - Вмить злетіла добродушна посмішка з хлопця. Так і знала, що йому щось потрібно від мене.

Ось козел... артист. Таку образу розіграв, що мені його, аж трохи шкода стало, зовсім трішки. Втім, на когось це враження справило.

-Люсі, ну чого ти так жорстоко з хлопцем. Він же до тебе з усією душею, а ти .. - М-да, Міранда, свята наївність. Невже не видно, як цей козел.. хлопець маніпулює людьми? Мабуть ні. - Ну подруга, змилуйся над хлопцем, нехай проводить тебе до їдальні, а то в мене справи невідкладні є.

-От же, обклали, демони. - Пробурчала я собі під ніс - Гаразд йдемо швидше.

Довелося швидко збиратися, і бігти в їдальню, поки нашу парочку не побачили всі адепти академії.

Повинна відзначити, цей Раймонд може бути джентльменом, коли хоче. Галантно провів мене до їдальні, посадив за вільний столик, і навіть сніданок приніс. Ось може, коли хоче.

-Ну все, ти свій обов'язок виконав, тобі час. - це я спробувала культурно відправити хлопця додому.

-Не-а, я їсти хочу. Ось поснідаю, і піду. - І усмішку таку скривив, просто кошмар.

-Так я тобі і не заважаю, сідай за інший столик і снідай.

-Оглянься, дурко, вільних столів вже немає. Отже, позбутися мене, у тебе не вийде.

-Добре.- спокій, Люсі, тільки спокій. Головне ігнорувати його, і все.

Ну де я так нагрішила? Не встигла я і ложку в руки взяти, як до нашого столика підлетіла розлючена дівчина, і почала кричати на Раймонда.

-Та як ти тільки міг. Скотина, я тобі вірила, а ти? Сидиш, і у всіх на очах снідаєш з якоюсь, якоюсь, страшилкою. Ось останні слова були образливими. Я б не сказала, що страшна, навіть навпаки.

Відмінна, спортивна фігура, середній зріст, всього 165 см, густе каштанове волосся. А також великі, карі очі, в обрамленні густих, чорних вій, акуратний носик і пухкі губи. І яка з мене страшилка? Ось і я про те саме.

А тим часом скандал набирав обертів. А через що, точніше кого? Ну звісно ж Раймонда. Як можна сказати дівчині таке?

-Пробач, але я тебе не пам'ятаю, від слова зовсім.

-Та ми ж з тобою день тому тільки були разом. Він навіть не пам'ятає, з ким був день тому.

Ось вже звільніть, не потрібен мені такий помічник, від слова зовсім. Тому, недовго думаючи, я швиденько втекла, ну, зі їдальні, під шумок, як кажуть.

До потрібної аудиторії дісталася без подій. Та й що могло статися, за якісь кілька хвилин, аудиторія знаходиться за першим поворотом.

Отже, що ми маємо, я, яка не знає свій факультет, і назва аудиторії, яка, до речі, нічого не прояснила. "Расологія"-голосив напис на дверях кімнати.

Якщо судити за моїм розкладом, то в цій аудиторії у мене дві пари поспіль. Ось і він настав час знайомитися з одногрупниками.

Відчинивши двері, я рівним кроком увійшла всередину. Поки просувалася до вільного місця, трохи озирнулася. Ну що сказати, приміщення досить велике, з великими вікнами, з правого боку розташовувався учительський Стіл, а ліворуч були рівні ряди парт, за якими сиділи мої одногрупники.

Що мене особливо насторожило, так це кількість істот, що сидять за партами. Їх було, від сили, чоловік п'ятнадцять, троє з яких були дівчата. Дуже цікаво, куди мене занесло, хоча, не важливо, головне що я тут. У стінах академії і батько мене не дістане, а це головне.

Отже, йдемо тихо до вільного місця, не відсвічуючи, бо знаю я свою удачу. Варто тільки втратити пильність, і все, я по вуха в неприємностях.

Я вже майже дісталася найближчого вільного місця, як невдало зачепилася за край попередньої парти, і епічно полетіла в обійми, поки не знайомого мені, хлопця, що сидить навпроти.

Треба віддати належне, він не відштовхнув мене, а навпаки, притис до себе міцніше.

-Ти не забилася?-Почула я над собою тихий, трохи з хрипотою, голос. Підняла очі, і потонула в блакиті очей, цього хлопця.

Повинна визнати, він дуже симпатичний. Золотисті волоси, довжиною до плечей, прямі, аристократичні риси обличчя, і як я вже говорила, неймовірно блакитні очі.

-Ем, ні, спасибі.-все ж таки змогла, видавити я з себе. І тільки я збиралася нарешті встати з колін хлопця, як почула за спиною крик.

-А ну відпустив мою дівчину,Риг, негайно.-ну ось, що я говорила про проблеми на свою голову?