розділ 4

Поки хлопець закипав від злості, я поспішила скоріше втекти з очей геть, ну, це від гріха подалі.

До холу з розкладом дісталася досить швидко, він знаходився всього за кілька хвилин ходьби, від екзаменаційної аудиторії.

Забрати розклад було найлегшим, оскільки листи самі прилітали до учнів, щойно ті, переступали поріг холу.

Уважно прочитавши свій лист, я дізналася розклад занять, на найближчі кілька місяців, а також кімнату в гуртожитку та ім'я куратора свого курсу. В принципі, не густо, але вже щось, а далі розбиратимемося за обставинами.

Тепер належить знайти гуртожиток, дорогу до якого, повідомити новеньким, ніхто не спромігся. Довелося ловити старшокурсниць і випитувати інформацію у них.

-Привіт, - після трьох невдалих спроб, спіймала дівчину, - не підкажеш як пройти до гуртожитку?

-Привіт, звичайно, я якраз туди йду. - відповіла дівчина. - Ти новенька?

-Так, сьогодні поступила .

-А на який факультет? Ой, я ж не представилася, мене Міранда звуть, учениця цілительського факультету, другий курс. – представилася дівчина.

-А я Люсі, перший курс, а ось факультет не знаю. - Щось цю інформацію, я якось втратила.

-Як це не знаєш? Ти ж вступала на певний факультет. - Здивувалася моя нова знайома.

-Чесно кажучи, я не визначилася з факультетом. Для мене було головним вступ, а на кого вже не так важливо.

-Ось це ти даєш! Ну та гаразд, завтра вже й дізнаєшся. Так, до гуртожитку нам сюди. - Дівчина вказала в бік замку,де трохи менше самої академі стояла п'ятиповерхова будівля, тільки трохи осторонь, ближче до лісу.

-Оце так... - у мене просто не залишилося слів, коли ми з Мірандою підійшли ближче до будівлі.

-Так, велика. Ну і не дивно, адже тут мешкають усі адепти академії. А нас багато.

-Як усі? Що і дівчата, і хлопці?

-Ну, звичайно, тільки поверхи різні. Перші три поверхи жіночі, інші чоловічі. А яка в тебе кімната?

-Ем, зараз. У мене кімната під номером п'ятдесят. - І тут я мало не оглухла, мене просто оточив писк Міранди. - Міранда, вимкни свій ультразвук.

-Та ти що, це ж мій номер кімнати. Ми житимемо разом, розумієш. Я така рада, просто нереально.

Щось у мене закралося погане передчуття. Ну не може, прямо ТАК сильно, радіти дівчина сусідці по кімнаті. А тим часом Міранда почала перераховувати плюси, проживання з нею.

-... Разом на вечірки ходити, та й взагалі разом веселіше. - так, все вірно, першу частину її монологу, я благополучно прослухала.

-Здорово, я теж дуже рада. - Ну не могла я зізнатися, що все прослухала. Сподіваюся, моя радість, не вийде мені боком.

-А ти вже з кимось тутешнім потоваришувала? - Перейшла до допиту дівчина.

-Ну як сказати, трохи.-ну не можу ж я, зізнатися в тому, що знаю старшокурсника бойовика? До того ж, не дуже то, я його добре знаю. -Точно, я потоваришувала з Жизель, вона теж з першого курсу, на відьму надходила. Ось тільки я не знаю, чи вона пройшла.

-А ось це, дізнатися і не проблема, пішли.

Міранда притягла мене до кабінету коменданта гуртожитку. Тим виявився невисокого зросту дідок, у білих штанах і лляній сорочці. Домовик, ось зуб даю.

Дівчина видала коменданту якийсь пропуск,  з, тепер уже нашої, кімнати, і  якийсь темний , невеликий сосуд , і той буквально за пару секунд, надав нам потрібну інформацію.

Як виявилося, Жизель вступила, і житиме в кімнаті сто п'ятдесят два, практично по сусідству з нами. Потрібно заскочити до неї на чай.

На більше, мене сьогодні не вистачило, тому як тільки були розібрані речі і отримані книги, я вляглась спати. Щоб уранці прокинуться від вимогливого стукоту у двері.

Чи здогадаєтеся з трьох разів, хто стукав? Отже, барабанний дріб, ну звичайно ж мій новий знайомий Раймонд.

-Чого тобі?-Так, вранці я буваю дуже злою.

-Прийшов виконувати свої обов'язки помічника, а саме провести тебе до їдальні.

-Себе для початку проведи до виходу з жіночого крила, а вже потім знайдеш собі заняття.