розділ 3

Раймонд

 Цього дня нічого не віщувало лиха. Я як завжди прокинувся ближче до полудня, у жіночій частині гуртожитку, у ліжку з черговою перемогою, точніше адепткою.

 Поки дівчина не прокинулася , вирішив прийняти душ і швидко ретируватися . Вже стоячи під теплими струменями води, роздумував про наступну жертву своєї харизми та природної сексуальності.

Сьогодні ж надходять нові адептки, ще зовсім молоденькі, не досвідчені і безмежно наївні. Ось де я зможу попирувати від душі, адже, напевно, там знайдеться парочка рідкісних і симпатичних екземплярів.

У мене вже на всю зрів план дій у голові, поки я обмотувався рушником, ось тільки всі думки різко вивітрилися коли мене огорнула легка димка переносу.

Я був настільки в шоці, що не відразу зрозумів, хто мене викликав і куди, а коли побачив і усвідомив, то і зовсім випав в осад. Я був у екземенаційній аудиторії, а виклмкала мене дівчина абітурієнтка. Ні, не так. МЕНЕ ВИКЛИКАЛА ДІВЧИНА, АБІТУРІЄНТКА.

 Ось уже цікавий випадок, на ловця і звір біжить. Ось він, мій цікавий екземпляр на наступний вечір. Мабуть, не буду її сьогодні лаяти.

 Принаймні я так думав, доки не почув кого вона насправді хотіла викликати.

 Помічника хай йому грець? Чого? Це я то помічник? Ну, дивлячись у чому звичайно, але точно не в навчанні. Так, день обіцяє бути цікавим, але для початку потрібно трохи провчити цю маленьку магічку.

Люсі

Боги всевишні, ну як можна було так схибити? Звичайно, тільки я могла замість якогось звірка чи духу, на крайній випадок, викликати хлопця, напівголого хлопця. Та ще й учня академії.

Запитайте звідки така впевненість, що учня, та звідти, що поки що я не можу закликати предмети чи істот, що знаходяться далі за два кілометри.

Так, насамперед потрібно вибачитися.

 - Хлопець, як тебе там, - м-да, не найкращий початок розмови, але і так зійде, - ти вибач, що так вийшло. Я не хотіла тебе покликати, такий помічник мені й поготів не потрібен, тож. . .

Фух, наче вибачилася, тепер зі спокійною совістю можна йти подавати документи та забирати розклад занять. Та тільки хто б дав мені це зробити.

 - Ану стій! - Так, голос у цього хлопця голосний, навіть з іншого кінця коридору чути. Перевірено на особистому досвіді.

Раймонд

 Чудово, просто чудово, мене щойно відшила дівчина. Вибачилася в такій манері, ніби я сам винен у тому, що вона мене покликала. Дрібна хамка /

. І не важливо, що я можу наворожити собі одяг, головне що вона, навіть не запропонувала допомогу. Просто повернулась і пішла.

-А ну стій! - Дівчина повернулась до мене.

-Ну чого ще, я ж сказала, що випадково тебе викликала, йди вже до себе в кімнату.-Ось так от, мене відшила дівчина, вдруге в житті.

А якщо спробувати впливати на неї магією? Загалом, треба послати невелике, зовсім крихітне заклинання закоханості.

-Ну що, тепер будеш лагідніше? - Задав питання швидше собі, ніж дівчині. Під цим заклинанням, в основному, дівчата можуть говорити, хіба що про кохання до мене.

-Слухай, - заспівала дрібна, ось так , краще буде, - йшов би ти, до себе, а то я й бойовим можу прикласти.

Ось це поворот! На неї не діє моя магія. Гаразд, спробуємо самотужки.

Люсі

Ось же причепився, і чого йому не ймется. Я ж вибачилася, а він чомусь злиться. Може, його ніколи, нікуди не викликали?

-Як тебе звати? - Змінив гнів на милість мій "помічник".

-А тобі яка справа?

-Хочу познайомитися, для майбутньої співпраці. - Ось дякую, не треба.

-Дякую, сама розберуся.

-І все ж таки, я наполягаю. Мене, до речі Раймонд звуть, навчаюсь на третьому курсі, бойового факультету.

Це все звичайно, дуже цікаво, ось тільки мені , ця інформація не потрібна. Ну та гаразд.

-Раймонд, так? Тобі не заважало б, одягнутися. А то, адепти неправильно зрозуміють твій образ.

І мабуть, прорахувалася, він знову розлютився.

-А Завдяки кому, я зараз у такому вигляді? Чи не ти, часом мене викликала, коли я тільки вийшов з душу? І навіть допомоги не запропонувала, а я ще й винний. -Закипів хлопець.

А що я? Я не винна, вранці треба душ приймати.

-Коли хочу, тоді і приймаю душ. - прогарчав Раймонд. Ой, здається, про душ я в слух сказала.

-У тебе совість є, зрештою. Як можна бути настільки непрошибною!? - Тим часом не вгамовувався хлопець.

Ек, його зачепила моя відмова, від "співробітництва". А щодо совісті, начебто була, але у важкі часи, вона благополучно спить. Навіть шкода бойовика, він намагається, волає до моєї совісті, а я його навіть не чую, ну, майже не чую. Думки зовсім про інше.

Я вступила в академію, я змогла. Тепер найближчі роки мене не дістане татко, головне добре вчитися. А далі я вже зможу за себе постояти, або ж, у крайньому випадку, знову втечу.

-Ти мене взагалі чуєш?-Вірвався в мої думки голос хлопця.

-Що що ? Якщо ти вже  заспокоївся, то я піду? - Ні, ну а що, у мене ще багато роботи.