Розділ 2 : В дома

 Пауль Хан дивився в ілюмінатор літака і не міг, не хотів вірити бачиному. Невеличкі хмаринки, злегка прикривали руїни міста.  З висоти пташиного польоту, місто здавалося однією суцільною руїною. 

 На борту літака стояла тиша. Важка , в'язка, мертвенна тиша. Всі летівші на борту бомбардувальника , не повертали очей від ілюмінаторів. 

- Кахи кахи - наче вибухом кашель розірвав тишу. 

 Всі повернули голови до француза, який сидів по переду.

- Ваш дім в руїнах. - почав він ,  перекрикуючи шум мотора - Це факт. І першим ділом , треба очисти вулиці від уламків...

- Приготуйтеся до посадки. - перебив голос пілота з гучномовця.

 Війна вже закінчилася , але цивільного транспорту було мало. В авіації взагалі не було. Того литіли на бомбардувальника, всівшись на лавку, поряд з ящиками вантажу. 

 Ремів безпеки не було передбачено , тому всі схопилися за лавки руками. При приземленні здавалося що все нутро підійшло до горла. 

 Але двигуни заглохи , шум мотора стих і дверці зі скрипом відчинилися. 

- Виходимо!!!- прокричав француз. 

 Спускатися довелося по старому , ходуном ходившому , трапу. Опинившись на твердому бетоні , Пауль завмер , зробивши буквально пару кроків. 

- По рідній землі важко йти? - насмішливо запитав француз. 

- У мене дуже погане відчуття. Наче на мене дивляться. Через приціл гвинтівки.

- Не виключено. Того не стійте на відкритому місці. 

 Пройшли в палатку біля литовища. 

- Мій полковник* ( так заведено у французів при зверненні між собою.)

- Мій майор *( стандартна відповідь , не залежно від звання) .

- Гер Хан. - почав старший - Я Франц Мільє. Начальник охоронної секції французької окупаційної зони. Ви будете в моєму підпорядкуванню. 

- Так точно. - вирвалося в Хана. Він ледь стримував скептицизм. Навіть після в'язниці, десятиліть мирного життя , в цивільному Пауль Хан був більше схожий на офіцера, чим більшість в штабній палатці. 

- Нам вдалося підняти деякі архіви. Ви служили під Верденом в минулу війну.

- Так точно.

- Я також. 

 Недобрий поглядом обвів начальник нового підопічного. Чоловік перевів погляд на карту , на що отримав відповідь:

- Навіть не дивіться.  Зараз всюди однакова картина. - руїни. Їх треба розібрати.

- Був знайдений спосіб заохотити людей до прибирання завалів. - полковник потер долоні- Ми платеми за кожну цеглину. 

- Але розбір - підхопив майор - справа небезпечна. Руїна ідеальне місце для бандитів , і недобитків різних мастей. Ми звісно провели , і проведемо ряд облав. Багатьох вдається знищити. Проте місто , ще кишить різною поганню. 

- До того ж- продовжив полковник- Активно діє "Вервольф".

- Пробачте хто ?

- Фашистські підпільники. - коротко пояснив майор.

- Тобто моє завдання - знайти їх і знищити.

 Дружній сміх рознісся палаткою. 

- Це наше завдання. Ви ж маєте , об'єднати загони самооборони , в патрульні групи. Забезпечити порядок на вулицях в денний , нічний час . А особливо - головний підняв палець до гори , стараючись придати важливості  своєму тону. Пауль мобілізував всі зусилля , щоб не розсміятися- під час розчистки руїн. Вам все ясно. 

- Так точно. 

 Ось таке знайомство , з новим керівництвом.