Перевертень

- Ну,як тут справи у нашого стража порядку?

- Все добре дядьку Армале.

- Ну я ж тебе просив не називай мене дядьком,я ще не настільки старий пердун, як твій батько.

- Вибачаюсь,але я звик називати вас дядьком,та й батько мене так привчив.

- З твоїм батьком я ще розберусь,а ти розказуй як тут ситуація?,-запитав Армал підходячи до Альверна,оглядаючи землі за стіною. Йому було не звично, що таких молодих хлопців змушували вже вартувати по ночах. Він згадав своє безтурботне дитинство,де головне його завдання було пасти худобу,і допомогти матері по господарству. Але з появою цих звірів все змінилось,воїнам потрібен був повноцінний відпочинок,тому почали підтягувати молодь до варти.

- За час мого вартування нічого дивного не сталось, все спокійно,були дивні пересування біля лісу,і як завжди виття,- і ніби на підтримку його слів не далеко почулося виття.

- О знову,- стурбовано промовив Альверн, вглядаючись в темряву.

- Це не просто виття,у них так само вартові біля лісу сидять,і зараз він повідомив,що я з'явився.

- Невже вони такі організовані?,- здивовано запитав,Альверн. Він звик до байок воїнів,що перевертні не дуже розумні.

- Так, Альверне вони розумні і сьогодні вони щось готують. І не забувай,що то люди в минулому.

Ти продовжуй вартувати,а я піду скажу твоєму батькові щоб був напоготові.

Добре.

Армал пройшов по стіні, поглядаючи на ліс, спустився по сходинках, пройшов по вуличці кілька кроків і зайшов до таверни.

Альверн залишився на самоті і почав читати історію свого містечка,незабаром потрібно буде здавати екзамен в школі,а він не хотів отримати покарання за неправильні відповіді. Хоча і дивною було сидіти на варті,і вчити історію,але його батько хотів,щоб його син був освіченим. Все-таки перевертні стали на них нападати менше ніж раніше,батько розповідав Альверну,що перевертнів стало менше,і можливо вони знайшли легшу здобич.

- невеличке містечко яке знаходиться між річкою Аранайда і Лісом Нічних жахіть. Саме від лісу і прийшла та небезпека через яку містечко оточили стіною. І через яку загинуло багато мешканців нашого містечка. Війна між нами і перевертнями почалася багато років тому. Ніхто не знає звідки вони з’явились, але є легенда. Що колись зграя вовків знайшла в лісі хлопчика і чомусь його не роздерла на шматки, а забрала з собою і виховала його. Хлопчик вирісши з вовками навчився якимось чином перетворюватись на вовка. На вовка який був розміром з дорослу людину,вмів пересуватись на двох лапах. В цій подобі він увібрав в себе всі кращі риси та можливості як від вовків так і від людей. Але з часом йому захотілось, щоб таких як він було більше.

Він викрав дівчину з села яке було біля лісу де знаходилась його зграя. Дівчина звичайно дуже злякалась і не хотіла залишатись в зграї вовків,разом з дивним хлопцем який то вовк то людина, ще й погано вмів говорити на людській мові. Вона спробувала втекти вночі,коли зграя лягла спати. Їй майже вдалось втекти,але хлопець тої ночі погано спав. Прокинувшись він побачив,що дівчини немає. Він відразу перетворився на вовчу подобу і по запаху швидко знайшов куди втекла дівчина. Наздогнавши дівчину хлопець не втримав свій норов, і напав на неї. Він майже загриз її до смерті, але вчасно отямився. Він спробував її врятувати, зализати їй рани,відніс до річки де росла цілюща трава яку зграя часто їла для швидшого загоєння ран. Але дівчина була вже майже мертва і ледь дихала. Хлопець залишив її біля річки. На ранок дівчина прокинулась в своєму селищі в домі знахаря без серйозних ран. Через одну ніч після повні до хлопця в ліс прийшло з десяток таких як він, і та сама дівчина була першою з них.

Ніхто не знає чи правдива ця легенда, але ми отримали небезпечних ворогів, які не дають нам мирно жити. Вони живуть у лісах інколи кочують як зграї вовків. Ми ж почали будувати високі забори з частоколу, і вчити воїнів які з ними виходили на бій. Але так як вони на половину люди то з кожним разом нам з ними все важче справлятись. Ніхто точно не знав чому перевертні почали нападати на людей. Одні говорили,що за рахунок нападів вони збільшували свою чисельність,інші ж стверджували,що для перевертнів люди більш цікава здобич ніж звичайна худоба.»

Увагу Альверна привернули дивні звуки. Він встав на ноги, взяв меча в руку, і почав вдивлятись в темряву, шукаючи причину звуків. Згодом він побачив рухи не далеко від забору. Придивившись він зміг побачити,що то перевертень.

"Цього не може бути, вони ж рідко нападають поодинці" -,подумав Альверн і почув,як відкрилися двері таверни до якої зайшов Армал, друг його батька Архіла головного воєводи Аурлейда.

З таверни вийшло троє чоловіків, які над чимось дуже сміялись. Вони як завжди троє, подумав Армал, його батько,дядько і їх мовчазний друг Армос. Хоча від батька він часто чув історії про веселого і балакучого Армоса. Але після одного з нападів перевертнів Армос втратив всю свою сім’ю, і після цього він замкнувся в собі, ставши одним з кращих воїнів

- Армосе, а пам'ятаєш ту історію з Анабель?,- спитав Архіл починаючи хихотіти.

- Звичайно, ти ще тоді в одних трусах від її чоловіка тікав,і як він загнав тебе на дерево і вилами вколов твій зад.

Всі троє знову почали реготати.