Переважна туманність в думках

Завжди

І дивлячись на місяць я згадала 
Чому завжди була сама.
Мої долоні замерзали 
Коли в його розтанула пітьма.
Все вірно, це була пітьма.
На мить мені здалося ніби закохалась.
Лиш помутніння, виявилось враз.
Ніяке не кохання, просто кара.
Щоб знов я пригадала чом все так. 
Нехай манили його губи, 
Тату здавалось мов міраж, 
Та виявилось знову все дарма,
І пригадалося одраз, 
Чому це завжди була тільки я.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше