Переважна туманність в думках
Загублений шлях
Знаєте, буває так,
Іноді одиноко, іноді ні,
Але завжди якась дивна пустота в мені.
Болем розриває серце,
А в голові думки сумні.
Нещадно рвуть і ріжуть душу,
Ніби дияволи ті злі.
Квапливо час минає,
А я все тут лишаюсь.
На роздоріжжі де слова німі.
І голос навіть свій тут не знайти.
А далі куди йти - не знаю.
Все у тумані, в густій мглі.
Вдалечі може й сонце сяє,
Напевно чути сміх дзвінкий
І мабуть ясною красою, й життям
ніби любовною росою
укритий цілий ясний світ.
Наповнений тобою й мною.
Цей наш малесенький таємний світ.
А шлях туди поріс уже травою.
Всі знаки стерлися, і стрілка вже не вказує кудись.
Мабуть залишила я там і душу й свою волю.
Тепер лиш пустка в моїй голові.
Відредаговано: 26.03.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
