Переважна туманність в думках
Станція життя
Двадцять третя двадцять два.
Я подумки сідаю на трамвай.
Чомусь так холодно, та як не дивно - не від снігу.
І кутаючись в куртку не спастися.
В думках одна лиш пустота.
Я їду. За вікном мінливі бачу краєвиди.
Такі ж мінливі як моя душа.
Холодний спокій з мокрим сумом накрили ніби пелина.
А ні, здається то лише туман.
В легенях дим як від горілого сміття.
А ні, то лиш табак у чоловіка попереду від мене.
Я бачу як тихенько тліє його стареча сивина.
А он швиденько промайнула станція одна.
Здається там був надпис "Ти вже не сама".
Проїхала його, зупинка все ще не моя.
Як запитає хто,куди ж я їду, скажу не знаю і сама.
Подивимось яка вона - кінцева станція життя.
Відредаговано: 26.03.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
