27

Вранці мене чекав сюрприз. Вперше за весь час я зайшла розбудити Алтеа, а його в кімнаті не було. В голову одразу полізли погані думки, а в грудях похололо. Не витрачаючи дарма часу на роздуми, швидко спустилася сходами. Та варто було заглянути на кухню, як напруга одразу відпустила.
Демон сидів за столом і спокійно пив компот. 
Кліпнула очима й кілька секунд мовчки витріщалася на нього, переконуючись, що це не ілюзія. Після чого демонстративно зайнялася сніданком, ніяк не коментуючи його самостійний підйом і старанно уникаючи темного погляду.
Алтеа поводився підозріло добре та не починав  виносити мені мозок із першої хвилини після пробудження. Через три хвилини подібної мовчанки почала сумніватися, що за столом сидить той самий капризний демон, якого я знала.
Час від часу поглядала в його бік і щоразу ловила його насмішливий погляд на собі. А, ні. Це точно він. Просто саме його мовчання не давало розслабитися. Та зрештою не витримала й вирішила прямо запитати, у чому справа.

Він неквапливо зробив ковток компоту, наче спеціально тягнув час.

— Можливо, я просто добре виспався.

Очевидна брехня. У нього для сну було достатньо часу... Хоча, якщо подумати, я ж ганяла його до роботи ледь не щодня. Гм. Ну так, у мене він якщо не гарував на городі, то допомагав на кухні або займався ще якоюсь корисною справою.
Бо що? Правильно! Хороший демон має бути завжди при ділі, щоб у нього не виникало зайвих непотрібних думок.
Сперечатися з самого ранку не хотілося. Закінчивши із їжею, помила за собою тарілку та виделку і повернулася до нього.

— Добре. Раз ти виспався, значить маєш багато сил. Пішли працювати.

На його обличчі промайнуло щось схоже на розчарування. Здавалося, він очікував саме такої відповіді, але усе одно сподівався почути щось інше.

— То ти б погодилася? 
Я насупилася.
— Про що ти?
— Про одруження.

Почувши про одруження, завмерла. Забираю свої слова назад. Жити спокійно він не може навіть одного дня.
Боже, який же він нестерпний.

— Алтеа, якщо ти зараз почнеш заводити свою платівку знову, то клянусь, я знайду тобі настільки неприємну роботу, що навіть пекло здаватиметься курортом.

Він тихо розсміявся і піднявся зі свого місця. Я ж рушила до дверей із думкою, що він усе зрозумів. Даремно. Бо демон за кілька широких кроків наздогнав мене та перегородив дорогу.
Грати в ігри була не налаштована і без слів зробила крок убік, збираючись обійти його. Він повторив мій рух. Я спробувала пройти з іншого боку. Він знову перегородив дорогу.

— Та якого біса?! Дай пройти!

Мій тон чітко давав зрозуміти, що це наказ. Проте замість того, щоб послухатися, Ал усміхнувся і навіть не ворухнувся. Що відбувається? Можливо, я неправильно сформулювала наказ? Чи він не почув? Довелося знову казати, щоб відійшов від мене, але...нічого не відбулося. Лише усмішка Ала ставала усе ширшою.

О боже. Ні. Усі нутрощі наче хтось схопив рукою та стиснув їх. Невже він щось зробив і тепер мої накази більше не працюють?!

– Крок назад! – налякана можливим розвитком подій, тут же вигукнула.
Голос прозвучав різкіше, ніж я очікувала. Майже панічно. А мені не подобалось, коли я втрачала контроль.

Алтеа з насмішкою в очах схилив голову вбік та залишився стояти на місці. А мое серце провалилося кудись униз. Ось тепер стало по-справжньому страшно. Бо одне діло – мати із небезпечним демоном, якого ти можеш контролювати, і зовсім інше – опинитися поруч із ним, коли гадки не маєш, чого від нього очікувати.

Він коротко розсміявся. Йому подобалася моя реакція. Це читалося по очах, у тому, як повільно розтягувалася усмвшка на його обличчі й як навмисно він не поспішав продовжувати.

– Хазяйко, а ти знала, - м'яко почав Ал, роблячи крок вперед і не відводячи від мене гіпнотичного погляду, – про деталі зв'язку між хазяїном та демоном? 
По спину пробігли дрижаки. З кожним його кроком ставало дедалі складніше дихати, а спина вже спиралася в стіну. Відчуття було вкрай неприємним, бо я відчувала себе здобиччю, яку хижак повільно заганяв у кут.
– Д-деталі?

У мене було погане передчуття. У книзі я не прописувала подробиць щодо влади над демоном, бо ім'я не стало відомо головним героям. Алтеа зараз виглядає самовпевнено і припинив підкорятися моїм наказам. Виходить, одне лише знання ім'я не дасть тобі право бути його хазяїном назавжди?

– Так, є маленька, проте дуже важлива деталь. – Сказав він, прибираючи з мого обличчя волосся. Через нашу близькість я ще більше втиснулася в стіну, але це не допомогло. – Імені недостатньо. Особливо це стосується високорангових демонів. Якщо не зв'язати вас кровним контрактом, то через тиждень контроль зникає.

Судомно почала вираховувати, скільки ж пройшло часу. Точно. Виходить рівно тиждень. Чорт забирай! Мені... кінець? У нього купа претензій до мене, починаючи з першої зустрічі та закінчуючи сьогоднішнім днем.