20

Я поливала троянди, коли тишу двору порушив скрип хвіртки. З вуст зірвалося тяжке зітхання. Кого ще принесло?

Без особливого ентузіазму озирнувшись, я побачила Йена. Напруга всередині трохи відступила. Його прихід не віщував великих проблем. На відміну від демона, який стояв неподалік.

Хлопець усміхнувся Марку й привітно махнув рукою. Цього виявилося достатньо. На губах Алтеа одразу з’явилася знайома усмішка — хитра, задоволена й небезпечна.
Я вже добре знала цей вираз. Він щось задумав. Та щоб тебе! Не встигла навіть поставити нормально лійку, а просто кинула її біля клумби й швидко рушила до них, подумки благаючи всіх богів, аби демон не встиг відкрити свого рота.

— А-а, Йен, — все ж протягнув Алтеа голосом професійного маніпулятора.

Це змусило прискоритися ще сильніше.
— Йене, привіт! — занадто бадьоро вклинилася між ними, аби не дати статися катастрофі.

Алтеа подивився на мене з глибоким невдоволенням людини, якій зіпсували веселощі. Та я не дала йому навіть секунди оговтатися. Схопила худорлявого хлопчину за лікоть і, не дивлячись на його спантеличений вигляд, ледь не на буксирі потягнула в бік хвіртки.

— Ти куди повела мого друга?! — почувся за спиною насмішкуватий голос.

Алтеа був повністю проігнорований. Зупинилася вже біля хвіртки та кілька секунд постояла, переводячи подих. Потім глянула на юнака поруч. Він кліпав очима, стискав в долонях тканину сорочку й явно не розумів, чому його зараз мало не силою евакуйовують із двору.

— Послухай, — швидко заторохтіла я, одночасно підштовхуючи хлопця до хвіртки, — найближчий тиждень Марк буде дуже зайнятий. Тому заходь потім, добре?

— А… чим саме зайнятий? – несміливо перепитав він.

Я на секунду зависла в спробах вигадати хорошу відмазку. Не казати ж йому правду. Щось на зразок, що його друг зараз ділить тіло з верховним демоном і останній проходить курс примусової трудотерапії.

— Родинні справи, — максимально серйозно відповіла. — Виховного характеру.

За спиною почулося тихе фиркання. Я вдала, що нічого не чула, але подумки вже думала над місцем, де буду копати могилу.

— Ем… добре, — Йен невпевнено кивнув, усе ще нічого не розуміючи.

— От і чудово! Бувай!

І перш ніж він устиг поставити ще хоч одне питання, я випхала його за хвіртку й зачинила її просто перед носом бідолахи. Певно, він тепер або ніколи більше сюди не прийде, або буде думати, що сестра у Марка точно з причудами.

Дивлячись за тим, як віддаляється силует Йена, відчула полегшення. Яке швидко зникло, коли повернулася та зіштовхнулася поглядом з Алом. Він стояв посеред двору, схрестивши руки на грудях, і в очах був чистий та концентрований осуд. Ага, звичайно, адже тільки що я завадила йому творити зло.

— Як жорстоко, — клацнув язиком він.

Від такої заяви мені захотілося пирхнути. Однак, я лише коротко сказала, що немає чого невинну дитину втягувати в свої демонячі справи. 
Алтеа повільно нахилив голову набік, не зводячи з мене зацікавленого погляду. Він, певно, захотів скористатися нинішньою зовнішністю Марка й невинно почав кліпати віями.

— Ти перебільшуєш. Я всього лише хотів трохи поговорити.

Він усміхнувся ширше і одразу ж порушив свій образ янголяти. Дідько. Ніби спеціально насолоджується тим, як діє мені на нерви. І у нього ж справді непогано виходить.

— Ну що ж, — я витерла мокрі руки об спідницю й теж перемкнулася на режим маніпуляторки, холодно всміхнувшись у відповідь. — Якщо вже відпочив, ходімо зі мною. Перед цим візьмемо деякі інструменти.

Ось тут до нього дійшла власна помилка і те наскільки він влип. В його погляді промайнула настороженість.

— Які саме інструменти?

— Садові.