17

Коли сонце піднялося достатньо високо і відчутно припікало, я спеціально тягнула час і не йшла в дім. Бачила, як піт стікає по скроні хлопця і що рубашка на спині вже мокра. Йому було відчутно важко, проте він вперто відмовлявся це визнавати.

Що ж. Давай побачимо, хто з нас сьогодні зламається першим.

 – Я принесу нам води, а ти – продовжуй.

Залишила сапку на землі і пішла до хати, обмахуючись рукою. Коли відійшла подалі, озирнулася, щоб проконтролювати Ала. Він і далі сапав. Який слухняний демон.

Усміхнулася і задоволено почимчикула швидше вперед. Щодо води я не збрехала. Але... скільки саме часу знадобиться, аби її принести — питання відкрите.

Терпіння Алтеа надовго не вистачило.
 
Через хвилин п'ятнадцять в дім увірвався Ал. Ну як увірвався. Двері грюкнули і, ледь тягнучи ноги, вповз злий демоняка. Побачивши воду, він кинувся до склянки.

Випив. Видихнув. Тихо поставив порожній стакан на стіл і глянув на мене з-під лоба.

– Ти..!  —  мабуть, у нього на язиці крутилося багато поганих й нецензурних слів. Та він ковтнув усі готові образи й спитав майже спокійно: – Як юна дівчина може бути такою злою?

Я зворушливо кліпнула віями.

– Пробач, ноги відмовлялися йти. Але сідай. До вечора у нас відпочинок.

– До вечора?

– Мг. Хіба, в порівнянні з пеклом тут не справжній рай? 

– Знущаєшся?

Він протягнув руку в мою сторону, очі небезпечно блиснули. Я відчула смертельну ауру, проте, не відступила. Тільки клацнула язиком.

– Добре. Видно, ти не втомлений ще. Зроби мені масаж.

– Масаж?!

Ого, які у нього круглі очі від шоку. Того дивися і випадуть.

– А нащо руки тягнеш? Хіба не для масажу? Давай, не барися! — На цей раз голос звучав, як безапеляційний наказ.

Обличчя його демонстративно скривилося. Та, видно, ногам не цікава думка розума. Хоп – і він вже за моєю спиною, розминає плечі.

Посміхнулася. Можливість тримати ситуацію під контролем подобається усе більше. Навіть король демонів тепер мій особистий масажист. Таким чином я звикну і повертатися до звичного життя буде важко.

– В тебе непогано виходить. Наче все життя цим займався.

– Якщо хазяйці подобається — то і мені в радість. – Вкрадливо прошепотів він на вухо, нахилившись так близько, що я відчула його подих: – Я можу будь-яке задоволення подарувати. Тільки скажіть.

О, як солодко стелить. Інша на моєму місці могла б розвісити вуха, не підозрюючи, що під соломкою він приховав в'язке болото. Адже потраплянки зазвичай не старше двадцяти років, у них немає великого життєвого досвіду, а ще вони легко піддаються маніпуляціям. Проте, я давно пройшла всі ці ігри маніпуляторів.

Тепер і сама можу бути одним з них.

– Справді, — тихим голосом розпочала я. –  Є ще дещо. Те, що принесе мені справжню насолоду…

Алтеа попався на гачок одразу. Почувся його короткий смішок, наче він очікував чогось подібного, після чого пальці ковзнули по шиї та опустилися вниз, залізаючи під одяг.

Маленький наївний демон. Розвіємо його стереотипні ілюзії стосовно задоволення! Ах. Він же впевнений в своїй чарівності і що жінки мають шабелями падати перед ним. Бідолаха. Те, що зараз скажу, вдарить по самооцінці не гірше за палицю по лобі.

Я рвучко схопила його руку, не дозволяючи просунутись далі.

– Ти що робиш?  —  невинно моргнула, вдягнувши маску нерозуміння, й повернулася до нього лицем. Наші носи майже зіткнулись.

Так близько. В очах Ала грало небезпечне полум'я пристрасті, обіцяючи неймовірне задоволення. Я не обривала зоровий контакт. Відкрито дивилася.  

Алтеа вмів заплутувати жертв у своїх тенетах. Від його шепоту по шкірі бігли мурахи, а погляд змушував поринати у озеро власних бажань. Утім, це все могло подіяти зі справжньою демонічною зовнішністю Маркуса. А зараз ми говоримо про підліткові риси обличчя, дитячий жирок на щічках і... тут контраст з оцим фатальним поглядом героя-коханця... ще трохи і мене ж розірве від сміху!

А демон звик бути страшним, злим, гордим. Він мій сміх сприйме, як смертельну образу.

Я прикусила нижню губу, щоб не дати ані найменшому звуку зірватися з вуст.

– А що не так? Я збираюся подарувати хазяйці задоволення.

Тримай себе в руках, Каріно. Тримай себе в руках!!!
Відкинула його руку в сторону. Нарешті можна було встати і скоротити між нами відстань.

– Для цього не потрібно лізти під одяг. Бери миску та йди за картоплею, — кивнула в сторону дверей комірчини та мрійливо сказала: – Хочу пюре з котлетами.

– Пюре? З котлетами?! — Видно було, що він ледь тримається. А котлети взагалі потрапили в список його ворогів.

– Що? Не хочеш? — сумним і трохи розчарованим голосом спитала у нього. Зітхнула. – Ну добре. У тебе є унікальна можливість приготувати будь-що. Піду відпочину. 

Розвернулась і неспішно пішла на другий поверх. Ледве зачинились двері в кімнату, як я з розгону стрибнула на ліжко й вибухнула реготом у подушку.

Що б там не намагався втнути Алтеа, та я не могла сприймати підлітка за рівного собі партнера. Тим паче, ймовірного коханця.