10

Ріна

***

– Як і вчила мене сестра, я викинув сміття туди, де йому місце. — Повторив він знову, закінчуючи переказ учорашніх подій.

Мислення лиходія дуже цікаве. Він може по-різному інтерпретувати ваші слова, але в даному випадку повністю згодна. Навіть сподобалася фраза про викидання сміття.

Мимоволі стиснула губи, стримуючи посмішку. Повернулася до матері й сина. Пані Іриса верещала, перевищуючи допустиму гучність, чим привертала увагу сусідів. Он —  деякі вже почали зазирати до нас через паркан.

На мить прикрила очі. Ненавиджу таких істеричних персонажів! З радістю б дістала скотч і заліпила їй рота.

Видихнула. Що ж. Давайте пограємося, користуючись її ж методами.

З розплющила очі з усмішкою – холодною, нещирою, як у продавчині фальшивих прикрас.

– Шановна! — вимовила я таким тоном, що навіть останній дурень зрозумів би: шанують її тут приблизно так само, як бур’ян на городі. –Діти просто гралися, а ви прийшли влаштовувати сцену. Вимагаєте якусь компенсацію! Ви, часом, не шахрайка?

– Що? Шахрайка?! Я?!  Тіло мого сина постраждало! Його одяг викинули через сморід! А ви кажете – гралися?

Мої губи склалися в невинне «О?».

– Але хіба ви не це ж саме казали минулого тижня іншій мамі? Тій, що обурювалася, ніби ваш син знущається з її дитини та постійно б'є. Ви тоді цілком спокійно заявили про дитячі ігри, які не варті уваги. Виходить, коли ваш син бив слабших — це були дитячі ігри. А коли отримав у відповідь — то вже велика трагедія?

Жінка почала червоніти.
– Ти щось плутаєш! Я такого не казала!

– Невже? Гаразд! Тоді можемо покликати тих батьків. І старосту заодно. Нехай розсудить, хто кому винен компенсацію.

Остання пропозиція змусила жінку замовкнути.

– Не думайте, що залякаєте мене! На відміну від вас, я не хочу сваритися з односельчанами! Це ми пробачаємо вас!  —  махнула рукою пані Іриса, наче ми отримали прощення від самої королеви. – Просто навчи свого брата манерам.

– Можу дати вам ту ж саму пораду стосовно вашого сина.

– Хмп!

Жінка кинула  на мене злісний погляд, не оцінивши дзеркальної поради. Вона схопила  своє чадо за руку й потягнула до воріт.

Знизала плечима.

– Прощатися не буду.

Коли ці двоє зникли за поворотом, я звернула увагу на Марка. Він дивився на мене так, ніби я щойно перемогла дракона голими руками.

– Сестро, ти – найкраща!

– Вчись! – повчально підняла я палець. – З нахабними людьми  головне – холодна голова. Не ведись на провокації.

Він енергійно закивав головою та запевнив, що мої настанови запам'ятав. Але я не очікувала далі почути слова подяки.

– За що ти дякуєш?

– Ти… повірила мені. – Марк на секунду замовк, а потім тихіше додав: – Стала на мій захист.

– Ми ж сім'я, — м'яко відповіла. – Це нормально. Щоб не сталося, можеш приходити до старшої сестри, гаразд?

– Гаразд.

От і добре. Я маю встигнути розібратися до того, як будь-яка дрібниця переросте у катастрофу. Бо лиходія не можна випускати з поля зору. Вчора заснула раніше за нього – і на тобі: уже знайшов собі пригод на одне місце.

– Ходімо. Нам ще те добриво,  —  кивнула на купку за воротами, – переносити на город.

***
Наступного дня, поки займалися поливом посаджених овочів, в голову прийшла чудова ідея. Весь вільний час Марка обмежувався або посиденьками зі мною, або читанням книжок про навколишній світ. Все ж таки він підліток. Якщо постійно сидіти вдома, будь-хто здичавіє.

Йому не завадить розширити коло спілкування, щоб  —  не дай боже  —  не зациклитися на мені. Так, час придивитися  до місцевих підлітків і під моїм ніжним контролем допомогти Марку подружитися із кимось. Погані компанії одразу будуть викинуті зі списку. Ще не вистачало, щоб мій майбутній фермер звернув не туди через місцеву шпану.

На думку прийшли нещодавні події з хуліганами і я засміялася про себе. Ні. Поки я займаюся його вихованням, лиходієм він не стане.

План знайомства Марка з Валері та Юджином відкинула одразу. Ці двоє були створені з певними установками, у першу чергу – це захват головними героями, їхньою добротою та вчинками. А під кінець сюжетної лінії з селом вони мали пожертвувати собою заради Амелії з Джастіном, намагаючись затримати лиходія.

А значить — ні. Зв’язувати Марка з майбутніми прибічниками героїв було занадто ризиковано.

Хм. Поряд живе хороша інформаторка, вона точно повинна знати місцевих підлітків. Я кивнула сама собі й, закінчивши обрізку роз, пішла до Еліски.

Розмову почала здалеку: мовляв, ми тільки переїхали, я хвилююся, щоб Марку не було самотньо, і хотілося б познайомити його з хорошими дітьми.

Еліска радісно плеснула в долоні.

– Якраз через тиждень буде свято закінчення весни! Усі зберуться біля великого вогнища в центрі села. Приходьте туди з Марком, а я допоможу йому познайомитися з місцевими!

– Справді? Було б чудово! Дякую тобі.

– Та поки немає за що. — махнула вона рукою.