4.2

***
Виїжджали ми ще до світанку. Мої очі відмовлялися повністю відкриватися і через хвилин п'ятнадцять, під розповідь Еліски про Ролат заснула. Я сперлася на велику корзину з яблуками, а віз постійно хитало, але ніщо з вищезгаданого не завадило міцному сну. Розбудили мене перед самим в'їздом в місто.

Еліска з чоловіком залишатимуться тут до обіду і я могла спокійно витратити на пошуки інформації увесь вільний час. Книгарня відкривалася пізніше, довелося міняти маршрут та йти за порадою Еліски купити холодний камінь, аби не розкупили. Як я зрозуміла, непогана заміна холодильника, тільки радіус його дії не обмежується шухлядою і виділити маю цілу кімнату.

Потім застрягла біля прилавку з прикрасами, однак, куди мені їх носити? На город? З собою в Україну забрати не вийде. Пусті витрати нам не потрібні і, кинувши останній погляд на браслет, пішла купити собі перекус. Хто знає, скільки часу проведу за пошуками інформації, а їсти хотілося вже зараз.

Нажаль, інформації щодо демонів в цій книгарні було обмаль. Проте, купила дві книги про вирощування овочів та про корисні трави. Напередодні я намагалася знайти квіти в бур'яні перед будинком і мені потрібно було очистити ділянку не тільки від трави, а ще й вибирати камінці із землі. Я вперше зіштовхнулася з такою проблемою, як каміння. Село моєї бабусі знаходилося в степовій зоні, ґрунт там відрізнявся і, скажу чесно, прополка квітника ніколи не займала стільки часу.

Це також стало поштовхом до розуміння, що варто дізнатися більше: чи є різниця між земними овочами та овочами з Сифлору, способи вирощування, догляд за рослинами та які добрива треба вносити. До того ж, наявність магії теж могла впливати на ситуацію. Усі фактори мають бути врахованими!

《Поки зліплю з Марка фермера  —  сама ним стану. – Зітхнула подумки і швиденько пішла в напрямку місцевого таксі з відповідним написом на кареті》.

 Велика бібліотека знаходилася в центрі міста і я б могла дістатися туди власними ніжками, однак, поїздка на кареті зекономила  пів години. Які потім витратила, реєструючись і намагаючись довести бібліотекарю, що я освічена людина. Бо прочитане розуміла одразу, а от з написанням були складнощі. Думала рідною мовою і відповідно писати хотіла теж на рідній мові, але рука немов не слухалася, жила своїм життям і на папері перші секунди три бачила незнайомі літери. Їхнє перетворення на українську ніхто не бачив, тому, скоріше за все, цей фокус спрацьовує тільки для мене.

Дідусь-адміністратор постарався? Вживив мені знання мови? Розумно. Інакше моє перебування на Сифлорі перетворилося б на повний хаос.

《Ставлю п'ять балів!  —  похвалила я, закінчивши з карточкою та першим внеском》.

Книг про демонів в бібліотеці вистачало, а от про могутніх, висорівневих, на зразок того, що знаходився всередині Марка, знайшла усього три. Та й то про зілля з червоного лістника і святі реліквії була в курсі.  А от про єднання душі з партнером  ніколи не писала. Мабуть, тому що Амелія вибрала Джастіна. Вона б ніколи не погодилася вийти за Маркуса.

Відкинулася на спинку стула. Для мене теж не варіант. Грати роль сестри та дружини одночасно не вийде. Залишається варіант з ім'ям.

– Ще б згадати його! — не змогла втримати зітхання, яке зірвалося з губ.

Повернувши книги на полиці,  я вийшла з бібліотеки, коли головний годинник на площі сповістив про дванадцяту годину дня. Гаразд. Самий час для обіду, а потім можу повернутися на ринок.

В простому одязі я не могла піти в дорогий ресторан, тому звернула в таверну "У Іланди". Зазвичай, у вечірній час в таких закладах стояв галас та шум, а вдень знаходилося від сили десять людей і можна спокійно поїсти. Це незламний шаблон фентезійного світу!

Ризикувати замовляти каші або супи не стала. Це була справжня рулетка — і невідомо, чи пощастить, а в тутешній медицині я дуже сумніваюся. Просто сказала принести мені хліба, порізані овочі, сіль та воду. Цього достатньо, щоб дожити до вечері.

І от, насолоджуючись своїм обідом, я мимоволі стала свідком голосного обговорення за сусіднім столиком:

– Чули про заручини нашого кронпринца?

– Та хто ж не чув? Все королівство гуде, як той вулик, обговорюючи цю новину.

– А донедавна ходили чутки про його союз з ерцгерцогом. Ех, от би день пожити життям аристократа і вибирати між донькою ерцгерцога та принцесою сусіднього королівства!  —  ліниво протягнув один з чоловіків, випиваючи нову порцію алкоголю.

– Не забувай, хто батько принцеси. Кажуть, він поставив обов'язкову умову.

Усі загомоніли, тому що їм було неабияк цікаво.

– Принцеса має бути єдиною дружиною.

Почулися розчаровані зітхання, а хтось навіть клацнув язиком та промовив:

– Часом не дружина короля Туману підказала йому умови?

 – Я б не здивувався,  —  з презирством мовив інший, – Хіба король Ештон не звичайний підкаблучник? Виконує усі забаганки королеви, догоджає їй і ніхто ніколи не чув про його романи з кимось ще!

– Так-так! Зазвичай у королів фавориток незлічити!

– Не дарма раніше ходили чутки,  що вона відьма і причарувала його!

Я ледь стрималася, щоб не пирхнути. Не хочеться привертати увагу та сперечатися з ними.

Король любить і поважає свою дружину   то одразу є лише два варіанти: або він підкаблучник, або вона відьма. Іншого не дано. Які телепні, прости Господи. А думка, що у них просто щасливий шлюб, мабуть, в їхні пусті макітри не завітала.

– От через таких ідіотів мені й важко продавати товар! – злісно скрипнули зубами неподалік.

Я озирнулася назад і наштовхнулася поглядом на чоловіка років тридцяти. Він був напівповернутий до мене і встигла відмітити лише рідку борідку, коли той піднявся з наміром піти звідси. Я теж збиралася повернутися до своїх справ. Але одразу ж підскочила й щодуху помчала за ним вслід.

Помилки бути не може. На його ногах точно були чорні кросівки! Ні у кого іншого я не бачила подібного до земного взуття.

– Пане! Пане, стійте! – вигукнула услід чоловіку, але наздогнати його вдалося на виході з таверни, вхопивши за рукав.