4.1

Ввечері напоїла Марка ще зіллям і додала неймовірно дорогі краплі, які мали вилікувати травму і поставити хлопця на ноги за короткий період. Різні препарати — різні задачі. Та лікар пояснив, що вони не заважають один одному.

Це був магічний світ, тож не варто дивуватися. Звичайно, тут у людей є можливість потрапити до священика і він за допомогою божественної сили зцілить тебе. Але наш лиходій є носієм демонічної сутності, йти до храму не є розумною ідеєю. Краще тижні півтора-два почекати.

Зранку  Марк ще спав, а я взялася прибирати той безлад, що накоїла його демонічна половина. Двері в мою кімнату доведеться замінити, а ще викинути розбиті дрібниці з вітальні. Загалом, наслідки виявились не настільки жахливими і впоралася з усім за пару годин.

Найстрашнішою залишалася обіцянка демона. Ця істота небезпечна й розкидуватися даремно словами не стане. Як тільки у нього буде можливість повернутися  —  з життям я можу попрощатися.

Після нашої вчорашної розмови я нагадувала вичавлений лимон і пішла спати, але першою думкою зранку була паніка:
«Це кінець! Каріно, він тебе зжере та не вдавиться!».

А демон налаштований серйозно. Його ріжучий погляд пробирав до дрижаків.

Ні! Змусила себе дихати рівно, щоб заспокоїтися й викинути дурні думки з голови. У мене є достатньо часу на пошуки способу порятунку. Насамперед варто подумати над його ім’ям. Потім — чи можу десь купити святі реліквії. Вони ідеально підійдуть для захисту.

Гм. Справді. В шістнадцятому епізоді Амелія з Джастіном потрапили на аукціон, але їм не вдалося купити реліквію. Ставки перевищили їхній бюджет і річ відійшла невідомому аристократу.

 Я можу поборотися з ним. Нескінченний запас золота  —  мій козир. Однак, є величезна проблема у вигляді Марка. Я не можу ані взяти його з собою в столицю, ані залишити тут без нагляду! Врешті-решт,  моєю головною метою було тримати його подалі від основного сюжету та займатися фермерством.

Прокляття!

《 Що ж робити? Як стримати демона?  —  продовжували крутитися в голові метушливі думки》.

Ближче до обіду Марк прийшов до тями. Слава усім богам, на мене дивилися ясні карі очі. Можна деякий час не турбуватися про помсту демона і спокійно налагоджувати побут.

Точно. Хлопець і крихти не брав до рота з учорашнього дня, тому принесла йому поїсти.

– С-сестро?  —  обережно гукнув Марк.

– Так? Що таке?  —  відізвалася я та, закінчивши поправляти подушку для його зручності, сіла на край ліжка біля нього.

– Сестро,  —  нерішуче повторив він і знову послідувала коротенькі пауза, наче йому ніяк не вдавалося правильно підібрати слова.– Чому ти така спокійна?

– А через що я маю хвилюватися?

Ні. Проблем вистачає, та навряд чи нинішнього Марка хвилює відсутність холодильника чи водопостачання.

– Ну, я втратив пам'ять,  а ти так спокійно це сприйняла.

– Амнезія не є смертельною хворобою.

– Проте, я більше не пам'ятаю наше спільне минуле і навіть твоє ім'я ніяк не виходить згадати.  —  Спохмурнів він.

Його справжнє обличчя цілком підходило для дорослого хлопця і могло привернути увагу будь-якої дівчини, але тепер переді мною сидів підліток з невинним поглядом та милими рисами обличчя. Його хотілося вщипнути за щічку, а ще захистити від усього світу.

Ах. Думаю, зіграти роль старшої сестри не буде чимось складним. Я вже майже відчувала себе нею.

– Мене звати Ріна. – Скоротила власне ім'я,  щоб воно підходило під цей світ. – Не зациклюйся на минулому. Ти живий і невдовзі будеш повністю здоровим, а спогади ми створимо нові.

– Гаразд.  —  Здався під моїм натиском він.

– Поїж, бо охолоне.

– А ти можеш, поки я буду їсти, розповісти про нашу родину? Чому більше нікого немає? Де мати? Батько?

– Минулого року невідома епідемія забрала їхні життя. Разом із тобою ми вирішили переїхати сюди, бо ситуація в нашому селищі могла повторитися. – Коротко пояснила ситуацію і вперше відчула справжнє полегшення від того, що ми знаходимося не в прогресивній епосі. Тут ніхто не вимагатиме доказів у вигляді фото чи відео.

– А інших родичів немає?

Похитала головою.

– На жаль.

– А що ми планували робити на новому місці?

– Як що?!  —  миттєво оживилася. –Жити, як до цього жили! Працювати, вирощувати городину, а потім її продавати на ринку.

– І мені подобалося тим  займатися? – На обличчі Марка відобразилося здивування і доля скептицизму.

Так, в попередні роки свого життя йому доводилося думати про власне виживання, а не про вирощування овочів.  Тож, праця на городі звучить незнайомо.

– Ти зможеш сам відповісти на питання, коли ми почнемо працювати на городі! Послухай, я завтра поїду в місто і старша донька Еліски Ясмін принесе тобі сніданок та обід. Про це я вже встигла домовитися. А ліки вип'єш самостійно. Я залишу тобі інструкцію.

Після моїх слів, Марк перестав їсти та завмер з недовірливим виразом обличчя.

– Ти ж повернешся? – голос його був тихим.

– Мій молодший братик хвилюється? – З усмішкою витерла серветкою крихти на його губах. Цей жест був зовсім не романтичний,  скоріше, так доглядають за малою дитиною. –  Не переймайся, треба купити свіжих продуктів і дещо з інструментів. Ввечері повернуся!

 Я відчувала неабияке занепокоєння через поїздку до найближчого міста. В цей час лиходій залишиться сам, без мого нагляду і хто знає, чи не станеться чого. Але годину тому мигцем бачила Еліску і вона обмовилася, що вони поїдуть на ярмарку продавати овочі. Я напросилася з ними, бо хотіла перевірити інформацію про одну нечисть. Все ж, головної героїні та основного сюжету більше не було. Покладатися на умовні часові рамки книги нерозумно, бо тригером для нової появи демона може стати щось інше.

Заодно провітрю голову. Коротке спілкування з сусідами і Марком не надто допомагало, а телефону і доступу до інтернету немає. Вкрай важко не зійти з розуму.