Розділ 1: Спалах

Я сиділа за робочим столом і вдивлялась у літери, які висвічувались на екрані ноутбука. Очі вже злипались, але треба було готуватись до завтрашнього уроку з історії. Вчителька знову задала купу конспектів, і я відчувала, що просто не витримую.

— Їй робити нема що, задавати ці тупі конспекти, — пробурмотіла я під ніс, потираючи очі, що палали від втоми.

Кімната була затишною, наповнена м'яким світлом настільної лампи, але це не допомагало. Навіть затишок і тиша не могли вгамувати мій гнів і втому. Я відчувала, як голова важчає, і думки розпливаються.

Раптом мене вирвала з думок мама, яка тихенько постукала у двері.

— Аліно, вже пізно. Ти маєш відпочити, — сказала вона з турботою в голосі.

— Ще трохи, мамо. Я маю завершити цей конспект, — відповіла я, намагаючись не показати свою втомленість.

Здавалося, що кожна буква на екрані зливалася з наступною, утворюючи нерозбірливу мішанину. Я провела рукою по обличчю, намагаючись відігнати сон, але марно. Годинник на стіні показував пізню годину, і я відчувала, як важкість осідає на плечі.

Згадуючи ранок, коли вчителька оголосила про це завдання, я думала про те, що краще б уже працювала над якимсь проектом, ніж сиділа тут і намагалася втримати очі відкритими. Але замість цього я продовжувала копирсатися в матеріалах, відшукуючи інформацію про Марію Антуанетту і Жана-Жака Руссо.

Крім уроків, у мене було безліч інших справ. Шкільні заходи, спортивні тренування, зустрічі з подругами — все це займало час і сили. Але ж хто, якщо не я, буде тримати все під контролем? Саме це питання спонукало мене продовжувати роботу навіть тоді, коли все всередині кричало про необхідність відпочинку.

Раптом, я почула легкий шум. Озирнувшись, я побачила, як вітер роздмухує штори на вікні, підганяючи їх до столу. Цей звук був наче ледь чутний голос, який запрошував мене до сну.

Не зважаючи на втому, я продовжила роботу, намагаючись зібрати всі сили. Мої пальці ковзали по клавіатурі, набираючи текст про події, які стали поштовхом до революції. Однак, з кожною хвилиною я відчувала, як моя концентрація зменшується.

— Ще трохи, ще кілька речень, — підбадьорювала я себе, відчуваючи, як голова важчає.

Нарешті, розуміючи, що більше не витримую, я поклала голову на руки, сподіваючись на короткий відпочинок. Очі злиплися, і я занурилася у світ снів, де не було ні уроків, ні історії, ні обов'язків.

Промені ранкового сонця лагідно торкалися мого обличчя, пробуджуючи мене зі сну. Я розплющила очі та, на свій подив, побачила, що лежу у своєму ліжку, а не за робочим столом. М'яка ковдра огортала мене, створюючи відчуття тепла і затишку.

— Як я тут опинилась? — подумала я, намагаючись пригадати події минулого вечора. Останнє, що я пам'ятала, це як сиділа за столом, намагаючись не заснути, і ось тепер я у ліжку.

Я піднялася і поглянула на годинник. Було рано, але вже час готуватися до школи. Кімната була тихою і спокійною, лише легкий шум вулиці проникав крізь відчинене вікно. Я помітила, що на столі все залишилося так, як я залишила — відкритий ноутбук, розкидані книги та нотатки.

— Напевно, тато переніс мене до ліжка, — здогадалась я з усмішкою на обличчі, вдячна за його турботу.

Підійшовши до столу, я почала збирати розкидані речі, складаючи їх у сумку. Мені взагалі не подобаються оці рюкзаки, це не гарно, або це просто моя думка. В сумку вміщалося все необхідне для школи та навіть маленька косметичка.

Я дбайливо зібрала свої електронні гаджети та інші навчальні матеріали, розкладаючи їх по сумці. Почала з електронної книги, в якій були всі підручники та матеріали для уроків. Електронні книги — це не тільки зручно, але й стильно. Вони займають менше місця і завжди під рукою, а справжні книги — це минуле сторіччя.

Далі йшли зошити для записів, кольорові маркери, які я завжди носила із собою для виділення важливих моментів, та невеличкий блокнот для швидких нотаток. 

— Не розумію, як інші можуть ходити з рюкзаками, — подумала я, розмірковуючи над своїм вибором. — Сумка виглядає набагато елегантніше.

До сумки я поклала і свій пенал з ручками, олівцями та гумками. У ньому також були кілька яскравих стікерів, які я використовувала для нагадувань і позначок у підручниках. Потім я поклала косметичку, в якій були кілька важливих для мене дрібниць: блиск для губ, маленька пляшечка парфумів, дзеркальце та невеликий гребінець.

Поставивши сумку на стілець, я пішла до ванної кімнати. Там я зупинилася на мить, поглянувши на своє відображення у дзеркалі. Втома минулої ночі ще трохи виднілася на моєму обличчі, але я була сповнена рішучості привести себе до ладу.

Я відкрила кран, дозволяючи холодній воді стекти на долоні, а потім освіжила нею обличчя. Вмивання допомогло мені остаточно прокинутися. Далі я взяла свій улюблений очищуючий гель, ретельно масажуючи обличчя, і змиваючи залишки втоми.

Після вмивання я використовувала тонік, щоб освіжити шкіру і закрити пори. Потім на черзі була зволожуюча сироватка і легкий денний крем, який надавав шкірі свіжого вигляду і захисту на цілий день.

Наступним кроком була чистка зубів. Я ретельно почистила зуби, відчуваючи, як м'ятний смак пасти освіжає подих і надає відчуття чистоти. Після цього я виполоскала рот і усміхнулася своєму відображенню у дзеркалі.

Переходячи до макіяжу, я вибрала легкий варіант, який підкреслював мої природні риси. Почала з легкого шару тонального крему, який вирівнював тон шкіри. Потім нанесла трохи рум'ян на щоки, щоб додати обличчю свіжості. Легкий штрих туші на вії та трохи підводки для очей завершили образ. Нарешті, я нанесла блиск для губ, який надавав їм натурального вигляду.

Повернувшись у свою кімнату, я підійшла до шафи та відкрила її, роздумуючи, що сьогодні одягнути. На вулиці вже стояла глибока осінь, і було прохолодно. Я обвела очима ряди одягу, що висіли на вішаках, і зупинилася на класичному варіанті. Дістала чорну спідницю-олівець і білу блузку.