Частина 1

Частина 1

     Щось на цьому березі їй не подобалось. Не пройшло і декількох годин, як вона прибула на кораблі до Афін, а вже встигла вскочити в халепу…

    …Діана прибула зранку до Афін по справі одного з впливовіших людей міста. Від нього втекла дочка, яка не хотіла виходити заміж за не коханого, але бізнес і багатства переважали більше, ніж людські почуття. Діані потрібно було знайти біглянку та повернути до батька. І ось вона приступила до пошуків. Спочатку вона спитала самого батька, коли і при яких обставинах зникла донька, можливо вона не втекла, а могло щось статися. Наприклад, її могли викрасти, щоб повернути за великі гроші або, не дай Боже, з нею могло щось статися. Саме цими варіантами вона посіяла невпевненість батька щодо попередньої своєї заяви про втечу дочки. Було вирішено спитати у найкращої подруги, можливо вона зможе хоч якось прояснити ситуацію. Вийшовши з будинку клієнта Діана хотіла було направитися за вказаною їй адресою, але щось її зупинило. Дівчина повернула голову та подивилася на багатолюдну вулицю. Вона нічого дивного не побачила, але в неї зʼявилося відчуття, що повинно було щось статися, а своїй інтуїції вона довіряла завжди. Діана повернула в сторону Егейського моря, щоб вийти на набережну, де розкинулися будинки заможних громадян.

    Біля гарного, з білого каменю, будинку, вона зупинилася і знову подивилася по сторонах. Почуття, що за нею слудкують не полишало її.

    "Можливо не потрібно мені сюди приходити?" - подумалось Діані, але вона рішуче натиснула на дзвінок. Вона подзвонила декілька разів перед тим, як їй, нарешті відкрив високий чоловік у костюмі дворецького.

- Чим можу допомогти? - холодно запитав він.

- Чи можу я поговорити з пані Агнес Вахес?

- На жаль, хазяйки зараз не має вдома. Можливо, я зможу допомогти? 

     Діана подивилася на дворецького, який намагався приховати неприязнь.

- Ваша хазяйка не казала, о котрій годині повернеться? Мені терміново потрібно з нею поговорити, - роблячі вигляд, що не помічає вигляд обличчя дворецького, запитала дівчина.

- Пані Вахес не звітує переді мною, - була відповідь.

- Тоді перекажіьб їй, будь ласка, щоб зв'язалася зі мною, - з цими словами вона протягла визитівку.

     Дворецький подивився на протягнуту йому картку, де гарними літерами було написано: "Діана Сарріс. Слідопит" та номер телефону. 

     Він перевів погляд на дівчину і примружив очі.

- Це вас надіслав батько загубленої дівчини? - не чекаючи відповіді він продовжив. - Якщо так, то пані Вахес нічим не допоможе, пані... Сарріс. Вам потрібно шукати і вншому напрямі.

- Чому ви так кажете? Ви щось знаєте? Чи як ви здогадалися, що саме з цього питання я прийшла?    

    Дворецький оглянувся назад та вийшов за двері, міцно зачинивши їх.

- Пані Вахес та Теодора Макрі, не спілкуються вже близько року.

- Чому?

- Не можу знати , - холодно сказав він. - Якщо це все, то мені потрібно повертатися.

- Все одно передайте, пані Вахес, що я приходила, - у спину чоловіка сказала Діана. Той зупинився на порозі і кивнув через плече.

- Це нічого не змінит, пані.

- Чого не змінить? - запитана його дівчина, але за ним зачинилися двері.

    Вона глибоко вдихнула морське повітря та пішла на набережну. ММоре заспокоювало і могло натовкнути на нові думки. Поведінка дворецького була незрозумілою. Він наче хотів щось розповісти, але його щось зупиняло. Щось не давало йому сказати те, що він хотів.

     "Можливо він якось зв'язаний з біглянкою? Можливо він щось знає, але боїться розповісти? Або його хазяйка пов'язана?"

     Діана мотнула головою. "Як все заплутано!"

     Вона вирішила трішки пройтись вздовж узбережжя. На зустріч їй йшла закохана пара. Вони ненароком зіштовхнулися і дівчина впала.

- Вибачте, будь ласка! Я така незграба! - бідбігла до неї дівчина.

- Нічого страшного! Я також винна, думала про своє! - Діана підвелася. Раптом вона відчула, як в її руку вклали папірець.

- Ще раз вибачте! - крикнула дівчина, відходячи до свого хлопця. 

     Діана подивилася на пару, дівчина пару раз ще поверталась в її сторону, поки вони не загубилися у натовпі.

"О дев'ятій вечора чекаю на вас на міському пляжу біля пірсу. Це стсується Теодори Макрі" - прочитала вона в записці. 

     Дівчина зім'яла папір. "Все цікавіше та цікавіше!" - промайнуло у неї в голові.