Глава 20. Засліплений болем.

Власта

Я раніше відпросилася з роботи, щоб не викликати у Зена підозри. І все одно вийшло, що я затрималась у Леона. Тож коли приїхала додому, Зен уже був там. Він виглядав невдоволеним. 

Я дуже хвилювалася, чи зможу поводитися з ним так, як завжди, коли знаю про всі його оборудки. Але увімкнула усю свою акторську майстерність. Треба, щоб він нічого не запідозрив. Не просто треба”, це життєво важливо!

— Привіт, — я зняла верхній одяг і пройшла на кухню, поставила чайник. — Зараз перевдягнусь, і будемо вечеряти…

— Привіт. На вихідних поїдемо в гості до мого нового партнера. В суботу о пʼятій. І малий теж з нами, — сказав він. 

— Я, мабуть, не зможу, — згадала про те, що в той час будуть відбуватися Леонові змагання. — Вибач, може ти сам поїдеш?

— В сенсі "не зможеш"? — не зрозумів він. — У тебе там нема зміни, я знаю. А навіть якби була, це наші клініки. 

— Ми з Вадимом збиралися піти на змагання, — сказала я, бачачи з виразу обличчя чоловіка, що він дуже злиться, хоч і намагається триматися спокійно. — Він тільки про них і говорить…

— Якби ти не брала з собою сина, я б подумав, що цей твій як його там… Твій коханець, — Зен уважно поглянув на мене.

— Яка дурня! — я відчула, що червонію. — Леон просто мій колега, я не розумію, з чого ти зробив такий висновок! А малий цікавиться боротьбою, може, це тому, що ти нікуди з ним не ходиш і не маєш на нього часу? Він шукає чоловіків, з якими можна було б поспілкуватися?

— Подивись, як ти реагуєш, — він трохи схилив голову на бік. — А щодо малого… Це саме я заробляю в нашу родину основні гроші. І завдяки мені ви живете в достатку. Завдяки тому, що я так багато працюю. Набагато більше, ніж ти думаєш.

 — Нам не потрібно якихось великих статків, — сказала я. — Цілком вистачило б звичайної роботи, без тих постійних відряджень. 

— Не йдіть на ті змагання, проведіть час зі мною, з моїми друзями, — він зазирнув мені в очі.

 — Але Вадиму там буде нецікаво, — заперечила я. — Дорослі розмови, він там буде сам… Він так хотів потрапити на ці змагання. Не розумію, чому для тебе так важливо, щоб ми пішли з тобою?

— Бо ти моя дружина! Бо Вадим — мій син! А ви шастаєте з тим як там його! — вигукнув Зен.

Саме в цю мить до кімнати зайшов Вадим.

— Тату, я не хочу йти на ту твою зустріч! І мама теж! Ми підемо до Леона! — заявив він. — Він дуже крутий! Він переможе!

Зен підтис губи. Хотів ще щось сказати, але, певно, при малому вирішив промовчати. Буркнув щось типу "робіть, що хочете" і пішов нагору.

Я обняла Вадима. Чомусь було так сумно. Хотілося, щоб усе це швидше закінчилось…

— Тато образився, — сказала я сину. — Але я думаю, він не правий. Все буде добре. 

— Ти ж доросла, він не може тобі заборонити йти до Леона, правда? — запитав Вадим. 

 — Звичайно, він не заборонить, — я зітхнула. — Вадиме, а ти дуже переживав би, якби ми з татом розлучилися?

— Я… — він на мить завагався, а потім сказав: — Я бачив вас тоді на кухні, коли приїхав від друга. Тебе і Леона. Я не такий малий. Але я не проти. Леон хороший. Тато зовсім мене не розуміє.

 Я зазирнула йому в очі:

 — Таке трапляється. Я зрозуміла, що кохаю Леона. Він дуже хороший….

Леон

Власта написала, що вони з малим вже прийшли. Я швидко знайшов їх на трибунах, ще коли виходив на перший бій. Хотілось справити хороше враження, я ж знав, що її сину подобався цей спорт. 

Перший бій пройшов доволі легко. Між першим і другим боєм перерва була зовсім мала, тож Власта з малим поки що до мене не підходили. Другий бій був складніший. 

Я отримав пару важких ударів в корпус, але це було не критично. Знову потрапився важкий опонент саме за вагою, тож його удари були болючими. 

Перед фіналом у мене було трохи часу і Власта з сином підійшли до мене. 

Тренер передбачливо відійшов, давши нам можливість побути втрьох. Я хотів би зараз поцілувати Власту, але при її синові це було неправильно. Поки що.

— Я знаю, що ви закохані одне в одного, — раптом сказав Вадим, усміхаючись. 

Це було неочікувано. Я поглянув на Власту, потім на малого: 

— Так, це правда. Я кохаю твою маму. Хочу бути з нею, — я відчував себе дещо схвильовано. Все ж, Зен — батько Вадима. Але Вадим ніби не був злий чи ображений. 

 — Я все йому розповіла, — Власта обійняла сина за плечі. 

 — Ну я не такий уже малий, щоб не міг сам здогадатися, — сказав він. — Ви так дивитесь одне на одного, коли думаєте, що я не бачу…

В цю мить тренер покликав мене на останній бій. Точніше, сказав, щоб я сходив перевдягнувся перед фіналом.

Я коротко чмокнув Власту в губи:

— Вболіватимете за мене? Вже майже все. Останній ривок на сьогодні. Якщо переможу, буду сіяним в фінальній частині по країні. Якщо програю, все одно пройду, але несіяним. 

— Триматимемо кулачки за твою перемогу, — вона усміхнулась і поглянула на сина: — Правда, Вадиме?