Глава 18. Стеження

ВЛАСТА

— Все добре, — він торкнувся моєї долоні і переплів наші пальці, а потім подався вперед і поцілував мене, прикриваючи очі. 

Я відповіла на поцілунок, відчуваючи, що мої ноги стають як ватяні… Серце шалено закалатало в грудях, коли він підхопив мене на руки, немов пушинку, продовжуючи цілувати, і поніс вглиб квартири. 

Я вже давно не відчувала себе такою щасливою, такою бажаною. Дивилася в його очі і бачила там пристрасть, купалася в його коханні…

За мить він поклав мене на ліжко і почав вкривати поцілунками. Цілував у шию, за вушком, а його долоні блукали під моєю сукнею. Я вся тремтіла, кожен доторк діяв як розряд легкого струму, ще підсилюючи мої відчуття. Здавалося, мені ніколи не було так добре, як зараз. 

— Кохаю тебе, — шепотів Леон між поцілунками. 

Його долоні опускались нижче. Його поцілунки ставали все більш пристрасними. Я притиснулася до нього ще сильніше і заплющила очі.

 — Хочу бути твоєю… — прошепотіла йому на вухо. 

І за мить я стала… Стала його…

*** 

Ці відчуття були, як якийсь ураган, що ніби розібрав мене на молекули, і тепер я лежала в обіймах Леона виснажена, але щаслива. Продовжувала дивитися йому в очі, гладити його волосся. “Він мій”, — думала, дивлячись на нього і не вірила, невже він справді мій? Такий хороший, найкращий у світі..

Але коли я поглянула на годинник на стіні, то побачила, що вже минуло більше двох годин з часу мого приїзду. 

— Леоне, мені пора їхати, — тихо сказала я. — Бо якщо Зен повернеться, а мене не буде…

Я згадала ту загрозу, яку почула в голосі чоловіка напередодні, коли він запитав, чи вже ипора йому ревнувати…

— Так не хочеться відпускати тебе, — Леон чмокнув мене в щоку. Він був такий розслаблений і щасливий, я не могла ним намилуватися. — Хочу засинати з тобою…

— Я теж дуже хочу цього.. Сподіваюся, скоро так і буде, — я пригорнулася ще раз до нього, а потім рішуче піднялася з ліжка і заходилась одягатися. — Відпочивай, тобі сьогодні добряче дісталося…

— Ти на машині? — його погляд ковзнув вниз по моєму тілу і я  відлчула бажання плюнути на все і знову повернутися до ліжка. 

— Так, на машині. Не турбуйся, зараз вулиці порожні, я швидко буду вдома. 

— Блін, ще мінус одна причина, чому не можу зараз взяти і залишити тебе тут… — він трохи сумно усміхнувся.

 — Я б дуже хотіла залишитися, та не можу, — я нахилилася і поцілувала його, а потім швидко попрямувала до виходу з кімнати. 

***

На щастя, я дісталася додому дійсно швидко, і Зена ще не було вдома. Вадим мирно спав у своїй кімнаті. Я швидко прийняла душ і лягла до ліжка. Коли вже майже задрімала, почула, як двері відчинилися, і увійшов Зен. Він почав роздягатися, а потім теж ліг до ліжка. Від нього пахло спиртним. 

— Ти спиш? — запитав він. 

— Так, — пробурмотіла я, сподіваючись, що він теж засне. 

— Може, давай я трохи приласкаю тебе? — він торкнувся долонею моєї талії і підсунувся ближче. Тепер перегар відчувався ще сильніше. 

— Я втомилася і мені завтра рано вставати, — я трохи відсторонилась. — Та й ти випив… Голова завтра буде боліти…

— Так, буде, — погодився Зен і ледь помітно зітхнув, а потім все ж відсторонився від мене.

 — Добраніч, — сказала я і відвернулась до стіни. Чомусь стало сумно, я згадала Леона, так захотілося опинитись зараз із ним поруч…

ЛЕОН

Щоб не сильно лякати тренера, я вирішив пропустити два тренування, сказав, що захворів. Ну, зрозуміло, що через два дні, коли я повернусь до тренувань, він побачить, що справа була точно не в хворобі, але так він принаймні не змусить мене йти в лікарню, вже все буде плюс-мінус в нормі. Ці пару днів я, як і раніше, слухаю розмови Зеновія, а ще нарешті виділив собі час перерити всі його видалені повідомлення. Частину з них було доволі легко відновити. 

Я побачив, що Зеновій відправляв деяким людям логіни і паролі від чогось. Чомусь першим на думку спав той його сайт. Я так і не міг знайти в ньому нічого дивного… Але тепер це ставало цікавішим. 

Що як спробувати залогінитись? Треба зробити безпечну одноразову мережу. Я дістав собі нову мобільну картку і всунув в один з роутерів. Доведеться потім знищити її. 

Відчував хвилювання, коли заходив. Пароль мін не спрацювати. Та мало що могло трапитись?... 

Але, на диво, все спрацювало. І я опинився на сайті по типу ОLХ, але… Перший же товар буквально кричав про свою незаконність. Це були колеса, наркота… Я пробігся очима меню товарів… Тут були різні категорії товарів, але більшість з них була під замком і я не бачив, що там. Переді мною був тільки трафік наркоти. Багато пропозицій. Багато бажаючих купити. Навіть торги… Я здивовано дивився на це. Невже це і був секрет Зена? 

Він очолює цей бізнес, чи, може, прикриває якусь більшу шишку? Питань було більше, ніж відповідей. 

Я заскріншотив сайт, але потім подумав, що все ж Власті не можна таке пересилати. Раптом телефон не біля неї… Я написав їй: