Глава 14. Розгадка про гроші та бій.

ВЛАСТА

Коли я відпустила останнього пацієнта, на мій телефон прийшло повідомлення. Відкрила його і побачивши що пише Леон, усміхнулася. Чомусь все, пов’язане з ним, підіймало мій настрій. 

Але, коли я побачила те, що він мені надіслав, то настрій зіпсувався. Бо я впізнала жінку, якій на фото Зен простягував гроші. Це була працівниця нашої лікарні. Невже вона — його коханка? Прослуханий аудіозапис ще більше зміцнив мої підозри. 

Я засмучена вийшла зі свого кабінету і  почала збиратися додому, аж тут до мене підійшла ця жінка, її звали Марія, вона була лікарем УЗД діагностики. 

Я дивилася на неї зі злістю — як вона може спати з моїм чоловіком. брати у нього гроші, а потім так приязно мені усміхатися? У неї зовсім немає совісті!

Та Марія сказала:

— Власто, — вона озирнулась по сторонах а потім схопила мене за руку, зазирнула мені в очі і протараторила: — Я хотіла сказати вам і вашій родині величезне дякую! Я вже майже здалась, не хотіла йти на черговий курс хімії і операцію, але Зеновій запевнив, що я маю боротися… Ще і гроші дав, мені так незручно, що я взяла їх…. Але я дуже вдячна! — на її очі навернулись сльози.

 — То він дав вам гроші на лікування? — я зітхнула з полегшенням. 

— Я, певно, мала сильніше відмовлятись… Ви злитесь на мене, що я їх взяла? — її очі наповнились сльозами. 

 — Ні, звісно, — я обняла її. — Все добре, я дуже рада, що Зен допоміг вам. Якщо щось потрібно, в мене є знайомі лікарі, я поговорю, щоб вас проконсультували в інших клініках…

Я дійсно була рада і мене мучила совість, бо я запідозрила Зена. Він такий добрий. співчутливий, може, і ті його поїздки пов’язані з благодійністю, просто він не хоче, щоб хтось про це знав…

Коли приїхала додому, Зена ще не було, і я набрала номер Леона:

 — Я вияснила щодо тієї зустрічі, — сказала. — То була моя колега, якій Зен дав гроші на лікування раку. Так що все нормально. Може, я даремно підозрюю його?

— Ти ще кохаєш його? — запитав він раптово. Його голос був неголосним, але спокійним. 

 — Я не знаю… — я враз розгубилась. — Іноді здається, що це лише прив’язаність, як до близької людини… Але колись я дуже кохала його…

— Зрозуміло, — Леон ледь помітно зітхнув. — Добре, зустрінемось завтра на змаганнях, бувай, — і не дочекавшись моєї відповіді він відбив виклик.

А вже за мить прислав повідомлення:

"Страшенно ревную, пробач." 

“Не ревнуй, — написала я. — Мені здається, що я кохаю тебе. Не здається, ні, я точно кохаю тебе…”

В цю мить мій телефон знову задзвонив, це був Леон. Я з хвилюванням взяла слухавку і почула:

— Не жартуєш? — його голос звучав дуже схвильовано. 

— Я кохаю тебе, — сказала я, ніби пробуючи ці слова на смак. — Це так дивно… Ніколи не думала, що зможу знову закохатися…

— Хочу забрати тебе. Щоб ти не була з ним поруч, щоб була тільки біля мене, щоб він не торкався тебе, — шепотів Леон. — Щоб ти була тільки моя, Власто. Я давно тільки твій… Я знайду докази, що він не той, за кого себе видає. І тоді ти будеш тільки зі мною. І не будеш почуватися винною. Бо ти ні в чому не винна.

— Я зараз трохи почуваюся винною, — сказала я. — Бо розізлилася на чоловіка, а потім виявилося, що він зробив добру справу…

— Але той сайт… Я вже майже зламав його. Там подвійне дно, Власто. І трафік потужніший, ніж мав би бути. Твій чоловік все одно щось приховує, і я обовʼязково дізнаюсь, що саме, — додав він рішуче. 

— Може, він приховує щось, щоб не платити податків? — припустила я. 

— Буде кумедно, якщо він, як той Робін Гуд, забирає гроші у держави, чи ще десь, а потім віддає їх на благочинність, — Леон засміявся, але якось невесело. — Хоча у мене є одна підозра, де він бере гроші насправді…

— Де ж? — запитала я занепокоєно.  Не хотілось знову опускатися у цю прірву підозр, коли тільки що піднялася з неї. 

— Поки у мене не буде доказів, я тобі не скажу. Не хочу, щоб ти думала, що я просто наговорюю на конкурента. Кохаю тебе, чекаю на змаганнях завтра….

ЛЕОН

Вночі я ледь змусив себе заснути. Ніяк не міг заспокоїтись після тієї телефонної розмови, серце так билось… Я відчував себе таким щасливим через її слова. Хоча… Наскільки вона серйозна? І чому я весь час думаю про її чоловіка? Такий приторно ідеальний… А що як він про все дізнається і вмовить її не кидати його?

А ще у них син… Чорт. Коли я вже знайду докази того, що Зен козел?

Треба було думати про змагання, але думки про Власту не хотіли відпускати.

Коли я приїхав до спортивного центру, тренер вже був там. Ми пішли до місця для розминки, я перевдягнувся і ми почали розминатись. 

Я все ж відчував хвилювання перед фінальними раундами. Було відібрано вісім найкращих спортсменів, тобто, майже половина отримає сьогодні призові місця.

— Я сьогодні отримаю медаль, обовʼязково, — сказав рішуче. 

— Мені подобається твій настрій, — відгукнувся тренер. 

— Але мене влаштує тільки золото, — я усміхнувся.