Ми з Леоном сиділи у тому ж кафе, він знову був у чорному, тепер це було поло. цікаво, чому він так любить чорне? Зараз ми сиділи поруч. Я на диванчику, а він на кріслі біля диванчику.

— Зен сказав, що має поїхати у понеділок, — сказала я. — І повернеться у п’ятницю…

— Мені треба буде знову прослідкувати за ним. Може бути, що частина поїздок реально по роботі, а інша — ні, — відповів Леон. — Це було б ідеальне прикриття. Або так, щоб в поїздці він вирішував і робочі, і ті свої "питання".

— Він не може так прикидатися, — я поглянула на нього. — Я впевнена, що він не зраджує, що є якесь інше логічне пояснення. Але так, краще усе перевірити..

— Я обовʼязково дізнаюсь правду, — сказав Леон рішуче. — Все ж, не забувай, він тебе таки обманював з місцем поїздки. Шосте чуття каже мені, що тут все не так просто, — він сковтнув слину. — До речі, Власто, я…

Саме цієї миті на мій телефон прийшло повідомлення. Я відкрила його, і побачила, що мені пише секретарка мого чоловіка, Олена. 

"Тобі б вже час залишити Зена в спокої. Зі мною йому набагато краще." 

І прикріпила фото, де він застібає їй взуття. Буквально, сидить у неї в ногах, було в цьому щось таке неприємне, що в мене одразу на очі навернулися сльози. Я не могла нічого сказати, лише тремтячою рукою простягнула телефон Леону. 

— Може, це не те що ти думаєш, — несподівано сказав він. Звучав його голос не надто впевнено.

 — А що ще це може бути? — сердито спитала я. — Я вже не така молода, вам, чоловікам, завжди подобаються гарненькі юні дівчата! От чому він весь час втікає від мене у ті відрядження! Я просто йому набридла!

Я хотіла ще щось сказати, якраз набрала повітря, як раптом Леон подався вперед, до мене і зімʼяв мої губи своїми. Це не був мʼякий невинний поцілунок, скоріше, якийсь відчайдушний і навіть трохи наполегливий.

Я розгубилась, зовсім не очікувала такого від нього. Але з хвилюванням зрозуміла, що цей поцілунок був мені приємним. Я навіть подумала, якщо Зен зраджує мене, то чому б і мені не відплатити йому чимось подібним? Правда, одразу злякалася цієї думки і прогнала її. 

— Дивний спосіб мене заспокоїти, — сказала я, відчуваючи, що червонію. Мені було соромно дивитися на нього, соромно, що він може зрозуміти, що мені сподобався цей поцілунок…

— Чоловікам не так вже й завжди подобаються тільки якісь німфетки, — відповів Леон трохи схвильованим голосом. Вперше я почула в його голосі цю схвильованість, зазвичай він був абсолютно спокійним.

— Мені не важливо, хто подобається іншим чоловікам, я переживаю через Зена… — зітхнула я. 

— Ти прямо дійсно так закохана в нього, — хмикнув він. Це вже не звучало схвильовано. 

 — Так, я його кохаю, але в нього роман з цією Оленою… Я піду від нього!

— Немає в нього з нею роману, — Леон відвів погляд. — Це було перше, що я перевірив. Він відшив її буквально вчора, я це своїми вухами чув, і тобі перешлю те аудіо. Може тому вона тобі і написала. Хотіла "розгойдати шлюпку" іншим способом і знову підкотити до нього. 

Я відчула неабияке полегшення:

— Дякую! Ти мені дуже допоміг! 

— Мало мені твого "дякую", — пробурмотів він. 

— Гроші я теж заплачу, не хвилюйся, можу навіть зараз частину віддати…

— У мене в кінці тижня буде кваліфікація, — раптом сказав Леон. — Повертаюсь в професійний спорт, кікбоксинг. Це буде субота. Я б хотів, щоб ти прийшла, — він зазирнув мені в очі. — Це була б достатня подяка.

— На жаль, на вихідних ми з Зеном поїдемо за місто… Може, колись іншого разу, — сказала я.

— Зрозуміло, — він кивнув і вдвів погляд. — Добре. Певно, на сьогодні ми закінчили, — він дістав з кишені гроші і залишив їх на столі, а потім встав з-за столу. — Піду, бувай, Власто. 

— Ти образився? — запитала я. 

— Тут немає на що ображатись, — він знизав плечима. — Ну, може трохи засмутився. Але то таке. 

— Я можу піти з тобою на змагання в якийсь інший день… Ну, якщо ти не захочеш узяти з собою свою дівчину…