Глава 13. Вона не використовує мене.

ВЛАСТА

Він був таким милим, я не могла на нього сердитись навіть тоді, коли він робив такі натяки….

— Я не проти, якщо ти покараєш мене, — він облизнув губи. — Чорт… Що ти робиш зі мною, — він теж відвів погляд, прямо як я мить тому. 

 — Подумаю над тим, як краще тебе покарати, — сказала я жартівливо, приховуючи своє хвилювання. — А зараз іди вже.

Він кивнув і швидко подався вперед, мазнувши своїми губами по моїм. Пробурмотів щось типу "До зустрічі" і поспішно вийшов з кухні.

Я почала мити посуд, але думками була десь далеко. Увесь час згадувала, як він обіймав мене, коли ми дивилися той фільм, як затишно було поряд із ним… Ні, це неправильно, він молодий хлопець, йому потрібна його ровесниця, або молодша за нього дівчина. Я — лише захоплення, тимчасове, і він швидко забуде мене, коли завершиться наше розслідування… Треба весь час мати це на увазі, щоб потім мені не було боляче…

І все ж у глибині душі я дуже хотіла вірити, що для нього це щось більше, ніж просте захоплення чи інтрижка…

***

Я сказала Вадиму, коли той збирався до школи:

— Будь ласка, не говори татові про Леона, бо ж він такий ревнивий…

— Добре, — він кивнув. — Не буду. Але ми ж тоді точно підемо на ті бої? Я хочу побачити справжні змагання вживу. 

 — Підемо. звичайно, — я погладила його по голові. — Добре, біжи, бо в школу запізнишся…

— Добре, —малий усміхнувся. — Я люблю тебе, ма…

***

Зен повернувся увечері, виглядав заклопотаним і втомленим. Але щойно побачив мене, одразу мʼяко усміхнувся і обійняв:

— Привіт, я скучив за тобою…

— Я теж скучила, — так важко було прикидатися, знаючи, що він обманює мене. — Як минуло відрядження?

— Важко. Цього разу було важко, — він відвів погляд. — Дуже багато роботи. 

— Тобі треба більше відпочивати. — промовила я, хоча найбільше хотілося скахати: “Я все знаю! Ти обманюєш мене!” Але поки що рано. Коли ми зберемо усі докази. я неодмінно скажу. І тоді буду вільна…

— Так, напевно, — Зен усміхнувся. — Але знаєш, я люблю цей момент повернення. 

— Знаєш, — я все ж не втрималась. — тут хтось весь час до мене дзвонив і мовчав, а я взяла цей номер і перевірила в одній програмі…

— Як перевірила? — здивувався Зен. — Думав, ти в такому не розбираєшся. Могла мене попросити, я б все зробив.

 — Погуглила, — я знизала плечима. — Думаєш. це так важко?

— Що за номер? — перепитав він. 

— Хтось дзвонив із Мукачева, принаймні геолокація це показала… Може, це до тебе? Бо в мене в цьому місті немає знайомих…

— Думаю, це просто помилились номером, бо у мене теж немає знайомих в Мукачево, — він знизав плечима. — Погодуєш мене? Я голодний, як вовк…

 — Так, звичайно, — я вже шкодувала, що сказала йому про ці дзвінки. — Просто я злякалася. Якраз світло вимкнули, і ці дзвінки, тиша і дихання в слухавці… Бр-р-р…

Він обійняв мене:

— Пробач, що залишаю тебе саму…

Саме в цю мить двері знову відчинились і я побачила Вадима.

— О, тато, це ти повернувся!

— А що, міг повернутись не я? — Зен засміявся і потріпав малого по волоссю, а я подумала, що він і справді якийсь не такий, як був раніше, коли ми тільки побралися… ніби дійсно з якогось із відряджень повернувся не Зен, а його двійник…

ЛЕОН

Сайт не піддавався так легко. Але я не покидав справу. Весь час витрачав або на тренування, або на сайт, або на стеження за Зеновієм Добрим. Було в ньому щось таке, що напружувало мене. І справа була навіть не в помсті чи в тому, що я закохався у Власту. Просто моє шосте чуття весь час кричало, що з ним щось не те. 

Коли він повернувся, я продовжив за ним стежити і прослуховувати. Але він виявився напрочуд нудним і правильним. Ту секретарку він дійсно перевів на іншу посаду і тепер у нього в приймальні сиділа щаслива в шлюбі сорокарічна мати трьох дітей. 

Мене нудило від цієї його правильності. Мені треба було знайти щось таке, щоб Власта точно залишила його і щоб я міг зруйнувати його життя, не роблячи боляче їй. 

В якийсь момент, нарешті, він поїхав у підозріле місце. Точніше, місце було цілком нормальним, це був бар, але зустрічався він знову з шикарною жінкою. Мені хотілось бачити, що між ними відбувається, тож я зайшов за ними, але тримався на відстані. 

Через камеру в мобільному я приблизив їх, щоб бачити все, а через навушники слухав розмову.

— Але Зене, ти впевнений? — перепитала вона, торкаючись долонею його руки, а в іншій тримаючи конверт. — Тут дуже багато грошей…

— Так, — він кивнув. — Бери їх і ні про що не думай. Дозволь мені попіклуватись про тебе. 

— Дякую… — вона  рвучко обняла його. — Навіть не думала, що таке можливо… Ти такий щедрий..

Це його справжня коханка? 

Я зробив пару фоток, приблизив її обличчя, щоб потім показати Власті.