Глава 7. Зізнання

ЛЕОН

Я відчував себе максимально тупо. Ну чому поруч із нею зі мною завжди відбувається щось подібне? Як підліток, їй-Богу! Образився, реально образився, як мала дитина. 

— Добре, я пройду кваліфікацію і тоді потраплю на перше коло основних змагань, це буде через вихідні. Тоді ти прийдеш? — запитав я. Треба було навпаки все це завершити. Але ж ні, я вперто продовжував чіплятись незрозуміло за що. І це мене злило. 

— Так, без проблем, — вона усміхнулась. — З задоволенням повболіваю за тебе!

— Домовились, — я кивнув. 

 — Тільки в мене одне прохання, — Власта подивилася на мене трохи спідлоба. — Краще, щоб те, що сталося сьогодні, більше не повторювалось…

— Я б теж не хотів, щоб ти знову плакала через нього, — я зітхнув. — Та забий, я знаю, до чого ти це сказала. Ніяких поцілунків. Окей, зрозуміло. Піду, бувай. 

На цих словах я розвернувся. Власта попрощалась, але залишилася сидіти за столом, мабуть, не хотіла виходити одночасно зі мною…

***

На тренуванні я бив грушу так, що навіть збив кістяшки, хоч і був у перчатках. Ну, в кікбоксингу вони не такі, як в боксі, набагато тонші і не покривали всю руку, тільки перші фалангипальців. Але від того руки були більш рухливими. Це була перевага.

Хоча, тренер моїми вибриками був не дуже задоволений. 

Коли я повернувся до квартири, Карина була там. Останнім часом вона постійно зависала у мене і тут ставало все більше її речей, хоч офіційно ми не обговорювали те, що вона може тут жити. Чомусь зараз мене це все дратувало і я жалкував, що дав їй ключі "про всяк випадок". 

— Я приготувала тобі пиріг, — сказала вона. — Треба було зробити на день народження, але я тоді образилась… Вибач, будь ласка, я була не права…

— Дякую, — я підійшов ближче і обійняв її. — Я теж був не правий, Карино, пробач мені, будь ласка.

Я дійсно почувався винним перед нею. Вона була хорошою дівчиною і турбувалась про мене. У нас все було добре, я був у цьму впевнений до моменту, як побачив Власту. А я, певно, поганець. Для кожної з них. 

— Я кохаю тебе, — промурмотіла вона. — Мені дуже пощастило з тобою…

— У мене кваліфікація на вихідних. Підеш поглянути? Ти давно питала, і ось, я знову повертаюсь на змагання. Фіг його знає, чи пройду цю кваліфікацію, але я б хотів, щоб ти прийшла, — я зазирнув їй в очі. Може, хоч так я не буду думати про Власту? Треба весь вільний час бути з Кариною, тоді це пройде.

 — Так, я дуже хочу! — з ентузіазмом промовила вона. — І на самі змагання теж піду!

— Домовились, — я обійняв її і поцілував. Не прикривав очі, хотів її бачити. бачити, щоб не думати про Власту. Більше я не буду про неї думати…

***

Наступні дні я намагався по-мінімуму думати про Власту і навіть майже не приділяв уваги її чоловікові. Точніше, я вирішив, що буду займатись тим, чим і планував: знайду його слабке місце і вдарю туди, зруйную імперію і заберу родинний бізнес назад. 

От тільки я ніяк не міг зрозуміти, як він використовував компанію, яку поглинув. Судячи з документів, він прогорав. Однак його загальні прибутки навпаки зростали в рази, правда, ніби як завдяки клінікам. Це було максимально дивно, якщо врахувати темпи зростання. Щось тут не сходилось. 

Більшість працівників, принаймні, з вищої ланки, з нашої фірми він звільнив і поставив своїх людей. Це було логічно, багато хто так робив. Але коли далі він почав міняти і нижчу ланку, це мене насторожило. Це була практично тотальна зачистка, навіщо таке робити? 

Зламати його мобільний виявилось складніше, ніж я думав. Моєї айтішної освіти ледь вистачило. То що, він використовує моїх айтішників для захисту своїх баз даних? Але тоді нащо було звільняти стількох людей? 

Але все ж я отримав доступ до повідомлень. От тільки нічого цікавого там не було. Жодних листувань з жінками, жодних підозрілих контактів. Треба було замовити роздруківку дзвінків… 

Коли я вже дослідив його телефон практично на сто відсотків, знайшов дещо незрозуміле. Це не було листування з жінкою, бо він кидав на якийсь незнайомий номер документи саме по сайту… Тут були якісь JKS-ключі, як я підозрював, від адмінського профілю якогось сайту, але назви сайту тут не було. Однак кому він міг це відправляти? Треба пробити цей номер… І спробувати дізнатись про сайт. Паролі мінялись часто, він постійно відправляв нові. І це було підозріло. 

В цю ж мить, коли я дивився на це незрозуміле листування, на номер Доброго прийшло нове повідомлення:

"Привіт. Для тебе є новини, але краще про це поговорити під час особистої зустрічі. Коли ти вільний?”

ВЛАСТА

У суботу ми з Зеном, як він і обіцяв, поїхали за місто в котеджний будиночок. Там була дуже красива природа і до того ж зоопарк з різними птахами і тваринами. Ми багато гуляли. веселились, прямо як у юності, коли тільки познайомились.  А потім пішли до ресторану, який був тут же, на території бази відпочинку. 

Коли Зен замовляв страви офіціанту, до нього на телефон прийшло повідомлення, і я одразу згадала про ту його секретарку. Відразу настрій зіпсувався. Хоч Леон і казав, що все перевірив, але вона була така наполеглива… Рано чи пізно могла досягти свого…