Глава 3. Власта. Молодий хлопчина в телефоні.

Голос детектива здався мені якимось надто молодим, але, якщо всім буде керувати Макс, а цей Леон — лише виконувати його вказівки, то, мабуть, нічого страшного… 

 — Я можу після шостої вечора, — сказала я. — Працюю до п’ятої, але ще треба заїхати додому, погодувати сина і чоловіка, якщо той повернеться…

— Добре, тоді давайте зустрінемось о шостій. Я пришлю вам місце і час, — відповів він. — Якщо ви не хочете, щоб вас хтось побачив в нашій агенції, краще зустрітись на нейтральній території, в якомусь невеличкому кафе.

 — Добре, я не проти, — сказала я. — Дякую, що передзвонили…

***

Протягом усього робочого дня я почувалася як на голках. Пішла з роботи трохи раніше, приїхала додому, розігріла обід синові. Зена вдома не було, мабуть, знову на роботі якийсь дедлайн… Я сподівалася, що повернуся до його приходу. Сказала синові, що маю зустрітися з подругою і вийшла з дому. 

Поки їхала до призначеного місця зустрічі, уявляла, яким буде той Леон. Я ніколи не захоплювалася детективами, ні книг не читала, ні фільмів не дивилася. Тож гадки не мала, як вони працюють. 

Увійшовши до кафе, озирнулася. Там не було майже нікого з відвідувачів, лише за одним столиком сидів молодий хлопчина і щось читав у телефоні. Я поглянула на двері, видно, Леон запізнювався… Але цієї миті хлопець, що сидів за столиком, поглянув на мене і кивнув головою в запрошувальному жесті. Невже це і є Леон? Глянула на нього уважніше, помітивши, що він симпатичний, спортивної статури і гарно одягнений. 

Я підійшла до його столика і невпевнено запитала:

— Добрий вечір, ви Леон?

— Так, це я, сідайте, будь ласка, — він кивнув на стілець навпроти себе. 

— Це я до вас дзвонила… Я Власта, — сказала я, сідаючи. — У мене дуже делікатна справа, я навіть не знаю, як сказати…

— Розповідайте. Все, що я, або інші детективи чують, йде з нами в могилу. Не переживайте за конфіденційність, за це ми і отримуємо гроші, — запевнив він мене. 

— Я думаю… — я видихнула, ніби збралася пірнати в холодну воду. — Я підозрюю, що мій чоловік мене зраджує. Знайшла в його кишені обручку, але це не для мене. бо розмір не той… Може, ваші спеціалісти могли б за ним простежити? 

— Так, це цілком можливо, — він киває. — Ви б могли створити список днів, коли він не ночував, або приходив пізно? Відрядження, що завгодно. Якщо відрядження, то маєте сказати, куди саме він казав, що їздив. Я пробʼю його по базі квитків, перевіримо, чи він дійсно туди їздив, а якщо так — де зупинявся і чи був там один. Якщо ні, то будемо зʼясовувати, де він був насправді.

 — Добре, але я зараз не можу все пригадати… Може, вдома трохи заспокоюсь і все згадаю і напишу, — я справді чомусь так розхвилювалася, хоча цей молодий детектив виглядав досить підбадьорююче. Але чи він настільки компетентний як Макс? — А може, все ж ваш шеф узявся б за мою справу? Я заплачу, скільки скажете…

— Він обовʼязково підключиться, у нас жодна справа не проходить без його контролю. Але все ж Макс особисто береться за більші справи. Ви, певно, читали, як він спіймав того останнього маніяка, який закопував дівчат біля річки? Зараз це його рівень. І справа не в грошах. Грошей, повірте, йому вже давно достатньо. 

— Так, я щось таке чула, — кивнула я. — Ну добре, але якщо ви не справлятиметсь, то я б хотіла. щоб за справу взявся хтось досвідченіший…

***
Привіт, дяк за увагу до моєї книги. Поставте їй, будь ласка, сердечко, якщо вона вам подобається, і не забудьте додати до бібліотеки, щоб не пропускати оновлення(вони будуть щодня о 22.00), Якщо будете заходити щодня і будете радувати сердечками книзі, то зможете зловити подарунки часто. fJkg12qO "Серце Лева", Устина Цаль. Дяк вам за підтримку, діліться враженнями від глави!