Важлива розмова

В повітрі стояла напруга. Розмову розпочали Оксана з Володимиром.

– Ми хотіли б поговорити про наших дітей.

– Ми також, – сказали Павло та Юліана.

– Що з Ваньою таке? – Запитала Оксана.

– Це складно. Він помішаний, закоханий. – Відповіла Юліана.

– Він попросив моєї допомоги, щоб одружитися на вашій дочці. – Сказав Павло.

– Ось чому ти хочеш перевести сина до Віки в гімназію, – зробив висновок для себе Володимир.

– Йому буде так комфортніше.

– А ти слів на вітер не кидаєш, я пам'ятаю, друже, – зробив наголос на останньому слові Володимир.

– Не кидаю. – Погодився Павло.

– Це ти так добро на весілля просиш? – Запитала Оксана.

– Ні, я сказав, що допоможу, а не влаштую весілля, – сказав Павло.

– Це одне й теж саме, – до розмови долучилась Юліана.

– Ми не будемо силувати нашу дитину до цього, в неї ще все життя попереду, – сказали Литвиненки.

– А цього й не треба, у неї є симпатія до нашого сина. – Сказали Нечипоренки.

– Симпатія – не кохання.

– Від ненависті до кохання лише один крок, а симпатії це також стосується.

– Якщо він нашкодить нашій дівчинці, то я особисто його, – почав Володимир.

– Не нашкодить, бо тоді я з ним зроблю теж саме. Давайте обговоримо всі умови для цього, якщо вони двоє захочуть пов'язати своє життя один з одним. – Запропонував Павло.

– Гаразд. Перше – жодного тиску на Віку. Вона вивчиться та буде мати своє життя, буде працювати в нашій компанії на керівній посаді та зробить цей вибір сама, якщо захоче, – висунув свої умови Володимир. Він знає, що його Віка стане найкращим керівником. А також те, що вона занадто любить свободу.

– Добре, а ви  будете мовчати та не будете також тиснути, – погодився та висунув свої умови Павло.

– Вона нас не пробачить і це не буде чесно, – озвучила думки Оксана.

– Це вже її справа, але вона розумниця, тому зробить правильний вибір. Але наші діти не мають знати про цю розмову. – Відповів Павло. 

– Викликайте швидку! – Розбавив тишу крик Івана.