Том 4 ГЛАВА 196. ПІДГОТОВКА ДО ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ

Страх Вищої Ради не зник — він трансформувався. З пасивного спостереження він переріс у щось інше. У рішучість.

Порядок першою зрозуміла, що треба діяти.
— Ми не можемо просто спостерігати, — сказала вона. — Вони небезпечні. Не для нас — для всього. Їхня єдність може поширитися. Вона може зруйнувати баланс усього всесвіту.

Хаос, який досі мовчав, раптом заговорив. Його голос був твердим.
— Тоді ми мусимо їх зупинити. Не знищити — зупинити. Показати, що їхній шлях — не єдиний.

— Але як? — запитала Рівновага. — Ми пробували все. Сірі, зовнішні, кристалічні структури — нічого не спрацювало.

— Тому що ми діяли чужими руками, — відповів Час. — Тепер ми мусимо діяти самі.

Простір розширився, і його форма стала чіткішою.
— Ми створимо зброю. Не для знищення — для ізоляції. Ми відокремимо їхній домен від решти всесвіту. Вони залишаться там, у своїй любові, але не зможуть поширити її далі.

Енергія, яка завжди була в русі, раптом завмерла.
— Це спрацює?

— Має, — відповіла Свідомість. — Інакше вони поглинуть усе.

Шестеро сутностей почали готуватися. Вони збирали сили, яких не використовували мільярди років. Вони створювали плани, які мали зупинити те, чого вони боялися найбільше — поширення любові.

А внизу, біля дерева-порталу, Крівін відчув цю зміну. Він підвів голову і подивився в небо.

— Вони готуються, — сказав він тихо.

Амерія, яка була поряд, стиснула його руку.
— До чого?

— До війни. Великої війни. Не проти нас — проти того, що ми несемо.

Він подивився на тисячі людей навколо.
— Вони бояться, що наша любов пошириться. Що вона зруйнує їхні закони. І вони готові зупинити це будь-якою ціною.

Ніка підійшла до нього.
— І що нам робити?

Крівін усміхнувся — тією самою усмішкою, якою колись казав Амерії, що тріщина — це двері.
— Те саме, що й завжди. Бути разом. Любити. Будувати дім. І якщо вони прийдуть — зустріти їх.

І тисячі людей почали готуватися. Не до битви — до зустрічі. Вони знали: їхня зброя — не сила, а любов. І вони були готові використати її.