Том 4 ГЛАВА 186. ВІН СТАЄ ВУЗЛОМ МІЖ СВІТАМИ

Він не планував цього. Це сталося само.

Одного ранку, коли Крівін сидів біля дерева, заплющивши очі, він раптом відчув, як його свідомість розширюється. Не так, як раніше, коли він ковзав крізь шари реальності — інакше. Він не виходив за межі — він ставав центром.

Ліра перша помітила зміну.
— Лінії... вони сходяться до нього. Не як до джерела — як до вузла. Він з'єднує їх.

Амерія подивилася на Крівіна. Його обличчя було спокійним, але навколо нього пульсувало сяйво — м'яке, тепле, живе.

— Що з тобою? — запитала вона тихо.

Він розплющив очі. Вони більше не світилися — вони просто були. Але в їхній глибині Амерія побачила безмежність.
— Я став вузлом, — відповів він. — Не між світами — між усім. Між людьми, між сутностями, між реальностями. Я з'єдную те, що було роз'єднане.

Він підвівся, і тисячі людей навколо відчули це — легкий дотик, немов хтось торкнувся їхніх сердець.
— Я не веду — я з'єдную. Я не контролюю — я підтримую. Я — міст.

Свідомість підійшла до нього.
— Це більше, ніж ми могли уявити. Ти став не просто істотою — ти став принципом. Принципом єднання.

Крівін усміхнувся.
— Я просто роблю те, чого навчився у вас. Бути поряд.

І в системі планети, серед тисяч вогників, серед десяти учениць, серед семи сутностей, що стали частиною дому, Крівін стояв — не як володар, не як бог, а як вузол.

Вузол, що з'єднував усе.